Без дружби життя неповноцінне” – так нам кажуть люди. А чи справді без дружби життя не повноцінне?
Так, життя без дружби справді неповноцінне. Без дружби людина щасливо не проживе, тому що друзі, з якими ти товаришуєш, відігрють велику роль у житті. Вони тебе підтримують, до Про дружбу складено дуже багато повістей, віршів, оповідань та інше. Хороший приклад показує Ніна Бічуя у своїй повісті “Шпага Славка Беркути”.
Головні герої цієї повісті – Славко Беркута та Юлько Ващук. Раніше Славко та Юлько дружили, але щось пішло не так, і це призвело до конфлікту. Далі був двобій між хлопцями під час тренерування фехтувальників. Тоді Беркута не думав, що його друг ніколи не займався фехтуванням, він думав, як довести йому, що не все дається легко в житті. Згодом шпага Славка зламалася, ненароком заціпивши коліно Юлька, і Юлько потрапив в лікарню. Ващук після цього всього підмовив місцевих покидьків побити колишнього друга, але план провалився. Опинившись в поліції, “друг” назвався Славковим іменем. Також раніше Беркуту звинувачували в одному злочині, якого він абсолютно не коїв. Хлопця у тяжкі часи підтримували та розуміли однокласники, Лілі Теслюк, батьки та тренер. Закінчилося все це тим, що Беркута виграв шкільний суд та з нього всі звинувачення були скасовані.
Основная тема многих рассказов В. Астафьева – тема взросления, становления личности человека. Писатель показывает, как один, казалось бы, незначительный случай может повлиять на всю жизнь человека. Случай, описанный в рассказе «Конь с розовой гривой» , как раз из таких. В основу рассказа легли воспоминания писателя о собственном детстве, т. е. он автобиографичен, где писатель искренне и открыто разговаривает с детьми о самом важном и нужном.
Это был сказочный конь: «По скобленому кухонному столу, как по огромной земле с пашнями, лугами и дорогами, на розовых копытцах скакал белый конь с розовой гривой». )
- Счастливое завершение истории. Но какой ценой достался мальчику этот конь? Почему через много лет автор пишет… Сколько лет Сколько событий
минуло! А я все не могу забыть
бабушкиного пряника – того дивного коня
с розовой гривой.
акова развязка истории?
Она растянута, никак не разрешается внутренний конфликт героя с самим собой, мучительно тянется осознание вины. Герой слышит, как бабушка рассказывает о своем позоре и его дедушке. Что из-за него она невольно обманула покупателя. Мучительный стыд не дает Витьке показаться на глаза людям, вызывает мысль о смерти как единственном от позора. Напряжение достигает кульминации: дедушка мальчика, и накопившиеся слезы, слезы раскаяния, «хлынули безудержно» . Дед внуку выйти из невыносимого положения: «По прощения…» .
Почему бабушка все-таки купила «пряник конем» внуку, который ее обманул?
Бабушка верила в него, понимала, что он мучится и раскаивается в своих «злодеяниях» . Милосердие и доброта сделали то, чего не сделало бы самое тяжелое наказание
Какие жизненные уроки получил герой?
• Поддавшись чужому влиянию, можно совершить плохой поступок.
• Очень трудно признаться в содеянном.
• Душевное раскаяние очень мучительно.
• Раскаяние приносит облегчение.
• Бабушка очень его любила, была доброй и учила нравственной мудрости.
Без дружби життя неповноцінне” – так нам кажуть люди. А чи справді без дружби життя не повноцінне?
Так, життя без дружби справді неповноцінне. Без дружби людина щасливо не проживе, тому що друзі, з якими ти товаришуєш, відігрють велику роль у житті. Вони тебе підтримують, до Про дружбу складено дуже багато повістей, віршів, оповідань та інше. Хороший приклад показує Ніна Бічуя у своїй повісті “Шпага Славка Беркути”.
Головні герої цієї повісті – Славко Беркута та Юлько Ващук. Раніше Славко та Юлько дружили, але щось пішло не так, і це призвело до конфлікту. Далі був двобій між хлопцями під час тренерування фехтувальників. Тоді Беркута не думав, що його друг ніколи не займався фехтуванням, він думав, як довести йому, що не все дається легко в житті. Згодом шпага Славка зламалася, ненароком заціпивши коліно Юлька, і Юлько потрапив в лікарню. Ващук після цього всього підмовив місцевих покидьків побити колишнього друга, але план провалився. Опинившись в поліції, “друг” назвався Славковим іменем. Також раніше Беркуту звинувачували в одному злочині, якого він абсолютно не коїв. Хлопця у тяжкі часи підтримували та розуміли однокласники, Лілі Теслюк, батьки та тренер. Закінчилося все це тим, що Беркута виграв шкільний суд та з нього всі звинувачення були скасовані.
Основная тема многих рассказов В. Астафьева – тема взросления, становления личности человека. Писатель показывает, как один, казалось бы, незначительный случай может повлиять на всю жизнь человека. Случай, описанный в рассказе «Конь с розовой гривой» , как раз из таких. В основу рассказа легли воспоминания писателя о собственном детстве, т. е. он автобиографичен, где писатель искренне и открыто разговаривает с детьми о самом важном и нужном.
Это был сказочный конь: «По скобленому кухонному столу, как по огромной земле с пашнями, лугами и дорогами, на розовых копытцах скакал белый конь с розовой гривой». )
- Счастливое завершение истории. Но какой ценой достался мальчику этот конь? Почему через много лет автор пишет… Сколько лет Сколько событий
минуло! А я все не могу забыть
бабушкиного пряника – того дивного коня
с розовой гривой.
акова развязка истории?
Она растянута, никак не разрешается внутренний конфликт героя с самим собой, мучительно тянется осознание вины. Герой слышит, как бабушка рассказывает о своем позоре и его дедушке. Что из-за него она невольно обманула покупателя. Мучительный стыд не дает Витьке показаться на глаза людям, вызывает мысль о смерти как единственном от позора. Напряжение достигает кульминации: дедушка мальчика, и накопившиеся слезы, слезы раскаяния, «хлынули безудержно» . Дед внуку выйти из невыносимого положения: «По прощения…» .
Почему бабушка все-таки купила «пряник конем» внуку, который ее обманул?
Бабушка верила в него, понимала, что он мучится и раскаивается в своих «злодеяниях» . Милосердие и доброта сделали то, чего не сделало бы самое тяжелое наказание
Какие жизненные уроки получил герой?
• Поддавшись чужому влиянию, можно совершить плохой поступок.
• Очень трудно признаться в содеянном.
• Душевное раскаяние очень мучительно.
• Раскаяние приносит облегчение.
• Бабушка очень его любила, была доброй и учила нравственной мудрости.