По сказке о царе Берендее составьте 10 тестовых вопросов с тремя вариантами ответов, один из которых правильный. Затем отдельно составьте ключи своих ответов. если подпишусь
анализ «кому на руси жить хорошо» некрасова не может считаться полным без рассмотрения средств художественной выразительности, использованных в поэме. в основном это использование устного народного творчества – одновременно и как объект изображения, для создания более достоверной картины крестьянской жизни, так и как объект изучения (для будущего народного заступника, гриши добросклонова).
фольклор в текст вводится либо прямо, как стилизация: стилизация пролога под сказочный зачин (мифологическое число семь, скатерть-самобранка и другие детали красноречиво об этом говорят), либо же косвенно – цитаты из народных песен, отсылки к различным фольклорным сюжетам (чаще всего к былинам).
стилизована под народно-песенную и сама речь поэмы. обратим внимание на большое число диалектизмов, на уменьшительно-ласкательные суффиксы, многочисленные повторы и использование устойчивых конструкций в описаниях. этому «кому на руси жить хорошо» может восприниматься как народное творчество, и это не случайно. в 1860-е годы как раз возник повышенный интерес к народному творчеству. изучение фольклора воспринималось не только как научная деятельность, но и как открытый диалог интеллигенции с народом, что, безусловно, было некрасову близко в идейном плане.
У повісті розповідається про події XIII ст. серед Карпатських гір У квітучій долині, де лежить мальовниче село Тухля. Жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. На чолі громади стоїть Захар Беркут — вже старий мудрий чоловік.
Громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин Тугар Вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. Але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. Громада вирішує вигнати Тугара Вовка з Тухольщини.
На Руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. Ось вони вже підступили до Карпат. Підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони до йому підкорити волелюбну громаду. За це він обіцяє провести ворогів через гори.
Разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька Мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а Максима взяли у полон.
Захарові Беркуту наснився дивний сон. "Здавалось йому, немов нині їх щорічне свято Сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. Але слова не перестають темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього".
анализ «кому на руси жить хорошо» некрасова не может считаться полным без рассмотрения средств художественной выразительности, использованных в поэме. в основном это использование устного народного творчества – одновременно и как объект изображения, для создания более достоверной картины крестьянской жизни, так и как объект изучения (для будущего народного заступника, гриши добросклонова).
фольклор в текст вводится либо прямо, как стилизация: стилизация пролога под сказочный зачин (мифологическое число семь, скатерть-самобранка и другие детали красноречиво об этом говорят), либо же косвенно – цитаты из народных песен, отсылки к различным фольклорным сюжетам (чаще всего к былинам).
стилизована под народно-песенную и сама речь поэмы. обратим внимание на большое число диалектизмов, на уменьшительно-ласкательные суффиксы, многочисленные повторы и использование устойчивых конструкций в описаниях. этому «кому на руси жить хорошо» может восприниматься как народное творчество, и это не случайно. в 1860-е годы как раз возник повышенный интерес к народному творчеству. изучение фольклора воспринималось не только как научная деятельность, но и как открытый диалог интеллигенции с народом, что, безусловно, было некрасову близко в идейном плане.
У повісті розповідається про події XIII ст. серед Карпатських гір У квітучій долині, де лежить мальовниче село Тухля. Жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. На чолі громади стоїть Захар Беркут — вже старий мудрий чоловік.
Громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин Тугар Вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. Але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. Громада вирішує вигнати Тугара Вовка з Тухольщини.
На Руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. Ось вони вже підступили до Карпат. Підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони до йому підкорити волелюбну громаду. За це він обіцяє провести ворогів через гори.
Разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька Мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а Максима взяли у полон.
Захарові Беркуту наснився дивний сон. "Здавалось йому, немов нині їх щорічне свято Сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. Але слова не перестають темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього".