По рассказу В.Г. Распутина «Уроки французского» ответить на во Осуждает или оправдывает автор своего героя? 2. Чем интересен для вас этот рассказ? 3. Когда и как началась у героя самостоятельная жизнь? Какие испытания ожидали его? Что означает признание мальчика: «Но самое страшное начиналось, когда я приходил из школы»? 4. Почему герой рассказа стал играть в «чику»? Как относятся к этой игре Вадик и рассказчик? 5. Прочитайте приведённые ниже пейзажные зарисовки: а) «Осень стояла тёплая и сухая. Ещё и в октябре пригревало так, что можно было ходить в рубашке, дожди выпадали редко и казались случайными, ненароком занесёнными откуда-то из непогодья слабым попутным ветерком. Небо синело совсем по-летнему, но стало словно бы уже, и солнце заходило рано...»; б) «Минут пять я стоял и, всхлипывая, смотрел на полянку, где снова началась игра, затем спустился по другой стороне холма к ложбинке, затянутой вокруг чёрной крапивой, упал на жёсткую сухую траву и, не сдерживаясь больше, горько, навзрыд заплакал». Вспомните, какие события в жизни героя произошли в это время. Чем и почему отличаются эти картины природы друг от друга? Как они связаны с настроением и состоянием рассказчика? 6. Прочитайте разговор Лидии Михайловны и героя рассказа после уроков. Обратите внимание на их портреты. Почему эти описания автор поставил рядом? Как называется этот приём? 7. «И почему меня одного? В школе сколько угодно было ребят, которые говорили по-французски ничуть не лучше, чем я, однако они гуляли на свободе, делали что хотели, а я, как проклятый, отдувался один за всех». Как вы думаете, почему именно рассказчика выбрала Лидия Михайловна для отдельных занятий? Случайно ли это? Постарайтесь вспомнить, как сама учительница объясняет это своему ученику. 8. Почему Лидия Михайловна решилась на игру в «замеряшки» со своим учеником? Как вы расцениваете этот поступок? Что выдавало её во время игры? Почему так? 9. Когда герой рассказа понял истинный смысл игры, которую придумала учительница? 10. Почему рассказ называется «Уроки французского»? В чём смысл этого произведения?
Отже, «людина», як один із видів живих істот, населяє планету Земля. Є кілька кардинально протилежних теорій її походження – від «цинічно-приземленою» теорії Ч. Дарвіна до містичної гіпотези інопланетної природи Homo Sapiens. Однак, незважаючи на розбіжності, всі вчені сходяться на думці, що людина єдина в трьох іпостасях – біологічній, соціальній і духовній. Що це означає?
У своєму житті людина проявляє себе як істота біологічна: вона володіє певною анатомією і фізіологією, у неї існують інстинкти і основні потреби – в їжі, у відпочинку, безпеці, продовженні роду. Однак це – лише частина потреб людини. Вона не може жити, не виконуючи певних функцій у суспільстві, соціумі. Всі ми за своє життя виконуємо безліч соціальних ролей – дітей, батьків, друзів, студентів, працівників, колег. Життя людини в суспільстві, його розвиток саме як соціальної істоти вчені називають социогенез (на відміну від антропогенезу – розвитку людини як біологічної істоти). Вчені довели, що людині необхідно оточення інших людей, необхідно відчувати себе частиною «великого колективу» – бути соціалізованим, включеним в життя суспільства. Тільки тоді людина набуває специфічні навички, що відрізняють його від тварини, – мова, вміння взаємодіяти з іншими людьми, приносити користь суспільству.
Але і це ще не все. Можна сказати, що у своїй біологічній природі людина реалізується як особистість, в соціальній діяльності – як індивід. Але досягти вищого ступеня розвитку людини на цій Землі – стати особистістю – йому дозволяє лише духовна сфера. Вона включає в себе почуття, емоції, думки індивіда, його потреби в самовираженні і творчості, його морально-етичні принципи