По произведению "Гранатовый браслет":
1. Характеристика образов в повести: Приведите цитаты, иллюстрирующие
*образ Желткова;
*образ Веры Николаевны Шеиной;
*образ Василия Львовича Шеина;
*образ Анны Николаевны Фриессе;
*образ Николая Николаевича Мирза-Булат-Тугановский;
*образ генерала Аносова
2. Определите идею и конфликт произведения.

По произведению "Господин из Сан-Франциско":
1. Охарактеризуйте людей, находящихся на пароходе, заполнив таблицу примерами из текста.
Герой:
Портретная характеристика:
Речь:
Действия:

Відповідь:

олицетворение  разумею Речь безглагольную твою

эпитет  рёв мятежный, непогодою ревучей

риторический вопрос  Зачем, с безумным ожиданьем,  К тебе прислушиваюсь я?

риторическое восклицание  Не умолкай, поток седой!

сравнение Как очарованный стою  Над дымной бездною твоею

обращение  Не умолкай, поток седой!

аллитерация  Я слышу: свищет

ассонанс  Шуми, шуми с крутой вершины

инверсия  И с непогодою ревучей  Твой рёв мятежный соглашен.

употребление лексики высоко стиля  вещим трепетаньем, трепещет грудь, Речь безглагольную твою

Пояснення:

Акутаґава Рюноске біографія коротко

Акутаґава Рюноске народився 1 березня 1892 року в Токіо. Його початковим прізвищем було Сінбара. Рюносуке народився, коли батькові було 42 роки, а матері —33. За давнім японським звичаєм, коли батькам було за тридцять років, то це вважалось поганою прикметою для дитини. Тому батьки віддали його на виховання в будинок старшої сестри матері, яка хоча і була заміжня, але дітей не мала. Згодом мати хлопця тяжко захворіла, втративши глузд, тому його виховували у домі дядька матері, де згодом усиновили.

У 1910 році майбутній письменник закінчив токійську муніципальну середню школу.

У 1913 році вступив на відділення англійської літератури філологічного факультету Токійського університету, де разом з друзями видавав літературний журнал «Течія нових думок», розвиваючи літературну течію «неореалізм». Там же була опублікована дебютна розповідь «Старий» (1914).

Популярність принесли розповіді з життя середньовічної Японії: «Ворота Расемон» (1915), «Ніс» (1916), «Муки пекла» (1918) та інші.

Після закінчення університету в грудні 1916 року Акутаґава отримує посаду викладача англійської мови в Військово-морській школі.

Акутаґава став майстром оповідань і повістей, в яких у саркастичному стилі він описував людський егоїзм та марноту життя.

У збірках «Расьомон» (1917), «Тютюн і диявол» (1917), «Ляльковод» (1919) значне місце займають проблеми моралі, релігії, взаємовідносин між життям та мистецтвом. Для новел останнього періоду (двадцяті роки) дедалі більше характерними стають критика мілітаризму («Генерал», 1922; «Момотаро», 1924) та сучасного авторові суспільства.

Акутаґава наклав на себе руки 24 липня 1927, прийнявши смертельну дозу вероналу. Про справжню причину його смерті нічого не відомо.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/akutagava-ryunoske-biografiya-skorocheno

Объяснение: