По а. п. чехов рассказ "тоска" 1)как ведут себя персонажи, которых везет иона и с которыми мы встречаемся? 2)в чем причина их циничности и равнодушия к чужому горю? 3)как вы думаете, изменились ли люди сегодня?
Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово «роман» і як художній твір, і як історію кохання. У «Пісні над піснями», як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, чарівності.
«Пісня пісень» Скажіть мені, будь ласка, чому, коли дивишся на Бузю, мусиш загадати «Пісню пісень»? Чому, коли вивчаєш «Пісню пісень», спадає на думку Бузя? — Шимек про свої незрозумілі почуття до Бузі Іти з татом у синагогу напередодні Пасхи — хіба є більша насолода? Чого варте саме те, що вдягаєшся з голови до п'ят у все нове і є чим похвалитися перед товаришами? А відправа у синагозі? Перша Пасхальна молитва! Ах! Скільки насолоди Господь Бог наготував для єврейських дітей на свято! — Шимек про Пасху Кінець — бодай найкращий — це сумний акорд. Початок — найгірший початок — кращий, наж найкращий кінець. — Шимек про свій перший роман
Шимек часто говорив цитатами релігійних творів, “Пісні Пісень”. Він уявляв себе Соломоном, а кохану порівнював з Сулайміф’ю. Закоханий Шимек навіть свій дім уявляв палацом, а подвір’я порівнював з оспіваним у “Пісні Пісень”. Коли ж він дізнався про одруження Бузі, все це зникло з його уяви.
Пимен – важный персонаж пьесы Пушкина «Борис Годунов», хотя он и задействован всего в одной сцене. В пятой сцене в келье, засветив свою лампаду, пишет летописец Пимен послание потомкам. Начинается эпизод с его монолога о значении труда летописца. Герой говорит, что пишет свое последнее сказание. Он думает, что знания многих событий и умение их описать – это дар. И за него он благодарен. Монах чувствует свою ответственность за летопись. Поэтому каждое событие описывает подробно и объективно, не позволяя эмоциям исказить историю. Ведь когда-то «отряхнув пыль веков» другой трудолюбивый монах может найти его летопись и переписать для будущих поколений. Вот почему Пимен так старается все описывать правдиво. Люди, по его мнению, должны знать настоящую историю. И в этом заключается Великое значение труда летописцев – сохранить в своих сказаниях истину.
Пимен говорит в монологе, что почти исполнил долг, завещанный ему свыше. Уже память не так хороша его, как раньше. Поэтому и заканчивает он свою летопись. Осталось одно последнее сказание – о злодеянии царя Бориса Годунова по отношению к невинному царевичу Димитрию.
Примечательным является и то, что свой труд Пимен оставляет безымянным. Значит, что заботится он не о своей славе, а трудится только во благо потомкам. Этот человек в своей жизни повидал многое, бывал в боях, знал вкус власти и славы. И вот сейчас нашел смирение в монастыре. Его душу больше не мучает гордыня и тщеславие. Поэтому он дает наставления молодому монаху Григорию. Он учит его подавлять свои желания, ведь от них только беды. Вот только это понятно зрелому Пимену, а не юному дьячку.
Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово «роман» і як художній твір, і як історію кохання. У «Пісні над піснями», як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, чарівності.
«Пісня пісень» Скажіть мені, будь ласка, чому, коли дивишся на Бузю, мусиш загадати «Пісню пісень»? Чому, коли вивчаєш «Пісню пісень», спадає на думку Бузя? — Шимек про свої незрозумілі почуття до Бузі Іти з татом у синагогу напередодні Пасхи — хіба є більша насолода? Чого варте саме те, що вдягаєшся з голови до п'ят у все нове і є чим похвалитися перед товаришами? А відправа у синагозі? Перша Пасхальна молитва! Ах! Скільки насолоди Господь Бог наготував для єврейських дітей на свято! — Шимек про Пасху Кінець — бодай найкращий — це сумний акорд. Початок — найгірший початок — кращий, наж найкращий кінець. — Шимек про свій перший роман
Шимек часто говорив цитатами релігійних творів, “Пісні Пісень”. Він уявляв себе Соломоном, а кохану порівнював з Сулайміф’ю. Закоханий Шимек навіть свій дім уявляв палацом, а подвір’я порівнював з оспіваним у “Пісні Пісень”. Коли ж він дізнався про одруження Бузі, все це зникло з його уяви.
Пимен – важный персонаж пьесы Пушкина «Борис Годунов», хотя он и задействован всего в одной сцене. В пятой сцене в келье, засветив свою лампаду, пишет летописец Пимен послание потомкам. Начинается эпизод с его монолога о значении труда летописца. Герой говорит, что пишет свое последнее сказание. Он думает, что знания многих событий и умение их описать – это дар. И за него он благодарен. Монах чувствует свою ответственность за летопись. Поэтому каждое событие описывает подробно и объективно, не позволяя эмоциям исказить историю. Ведь когда-то «отряхнув пыль веков» другой трудолюбивый монах может найти его летопись и переписать для будущих поколений. Вот почему Пимен так старается все описывать правдиво. Люди, по его мнению, должны знать настоящую историю. И в этом заключается Великое значение труда летописцев – сохранить в своих сказаниях истину.
Пимен говорит в монологе, что почти исполнил долг, завещанный ему свыше. Уже память не так хороша его, как раньше. Поэтому и заканчивает он свою летопись. Осталось одно последнее сказание – о злодеянии царя Бориса Годунова по отношению к невинному царевичу Димитрию.
Примечательным является и то, что свой труд Пимен оставляет безымянным. Значит, что заботится он не о своей славе, а трудится только во благо потомкам. Этот человек в своей жизни повидал многое, бывал в боях, знал вкус власти и славы. И вот сейчас нашел смирение в монастыре. Его душу больше не мучает гордыня и тщеславие. Поэтому он дает наставления молодому монаху Григорию. Он учит его подавлять свои желания, ведь от них только беды. Вот только это понятно зрелому Пимену, а не юному дьячку.