ПЛАН АНАЛИЗА СТИХОТВОРЕНИЯ
А.БЛОКА "ЛЕТНИЙ ВЕЧЕР"!

1. Автор и название стихотворения.

2. Тема стихотворения (о чем стихотворение?).

3. Настроение стихотворения.

4. Композиция.

( Как построено стихотворение? На какие части можно его разделить? О чем каждая часть?)

5. Какие картины вам представляются?

6. Какие приемы использует автор?

( метафора, эпитет, олицетворение, лексические повторы, употребление слов определенной части речи и др.)

7. Каким мне представляется лирический герой этого стихотворения?

8. Какие мысли и чувства автор хотел донести до читателя?( идея стихотворения).

9. Личные впечатления от стихотворения.

А воз и ныне там. (Цитата из басни И. А. Крылова. Смысл поговорки в том, что не смотря на все разговоры и обещания по какому-либо делу, ничего кроме болтовни не сделано.)
А Васька слушает да ест. (Цитата из басни И. А. Крылова. Смысл поговорки, что один говорит объясняет, растолковывает, пытается «достучаться до Васьки», а Васька мимо ушей все пропускает и делает все по своему.)
А ларчик просто открывался. (Цитата из басни И.А. Крылова. Говорится в том случае, когда на самом деле все было намного проще, чем думали и делали люди.)
и так далее практически все 

Сковорода був видатним філософом-гуманістом. Його творчість починаючи з циклу "Сад божественних пісень", пройнята ідеєю людської рівності; критикою паразитизму експлуататорських класів, любов'ю до "людей праці", полум'яним патріотизмом. 

Високі моральні якості людини виявляються у добрих вчинках. А добрі вчинки - в мудрості, бо й сама мудрість є джерелом усіх доброчесностей. 

Тому збірка "Сад божественних пісень" є своєрідним ліричним щоденником, в якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій їх автора. Мислитель добре розумів убогість і станову обмеженість панівної феодальної моралі, бачив, що істини феодалізму є бар'єром на шляху розвитку людини, її природних здібностей і талантів. 

Г. Сковорода дійшов висновку, що щастя треба шукати в нас самих. Усякий мусить пізнати свою натуру, свої нахили. І щастя можна придбати, будуючи життя на вічному, а не на тлінному. 

Український мислитель у збірці багато уваги зосередив на думці, що людина повинна бути вільною, щоб реалізувати свої можливості. Свобода - це вищий дар і благо людини, вони притаманні їй самій за самою природою речей, але через злу волю відняті в неї гнобителями та експлуататорами. 

Сам Сковорода свободу називав "головною мірою" у своєму житті; вважав це основною метою, до якої повинні прагнути трудящі люди. Бо кожен мусить бути гідним свого справжнього призначення - творити своє власне і загальне щастя.