Федько був особливим хлопцем. Він постійно робив шкоду. Федько міг вибити з рогатки шибку, зруйнувати піщаний будинок, відбирати у когось повітряного змія, побитися з однолітками, тощо. «Спокій був його ворогом». Через це він мав репутацію розбишаки і халамидника. Незважаючи на це Федько був натурою щирою, чесною, благородною. «Федько брехати не любить… й товаришів видавати.» — за це його поважали однолітки і дорослі. Щовечора Федькові батько давав прочуханки за бешкетництво, але за те, що той чесно зізнавався у скоєному дарував копійку. Толя (син хазяїна, у якого винаймали житло батьки Федька) тендітний і слабкодухий хлопчик, хотів бути сміливим, сильним, авторитетним, як Федько. Батьки Федька забороняли йому з ним спілкуватися з Толею, бо він «не рівня», «не кумпанія» мужиченяті. Але Федько щоразу «спокушав» Толю своїми вчинками на нетипову для цього делікатного хлопчика поведінку. Навесні, під час криголаму на річці, Толька спровокував Федька перейти по крижинах з одного берега на інший. Федько побився об заклад з Толькою на ножик з костяною ручкою, а сам у разі невдачі пообіцяв віддати Толі чижика. Незважаючи на смертельну загрозу, Федько перебрався по крижинах з одного берега на інший, потім повернувся назад. Побачивши, який безстрашний Федько, як захоплюються його сміливістю люди, що стояли на березі, Толя непомітно від усіх стрибнув на крижину. Але те, що з берега здавалось йому елементарним, іграшковим, насправді виявилось нездоланною перешкодою. Крига щомиті могла знищити Толю. Він злякався, розплакався, почав благати до На до йому прийшов Федько. Він ледь не загинув у крижаній воді рятуючи Толю. Дізнавшись про небезпечні забавки, батько Толі сильно розгнівався. Федько вши Толика, бере всю провину на себе. Ввечері батько Федька, незважаючи на сильний жар і кашель у хлопця, відшмагав його за скоєне. За три дні Федько помирає. На похорон Федька прийшли всі друзі, хлопці з сусідніх вулиць. А Толя визирав з вікна — йому було цікаво, як ховатимуть халамидника — і грався з чижиком, якого забрав у матері Федька, бо вважав, що він його виграв
Для многих может показаться неожиданным, но Некрасов писал о Тарбагатае.
А поэме «Дедушка» , а это одно из первых в русской литературе больших произведений о декабристах, открывающее цикл декабристских поэм Некрасова.
К главному герою поэмы - мальчику - приезжает дед, которого он видел только на портрете в образе молодого генерала. Мальчик на свои вопросы где был дедушка столько лет, почему он жил в далеких и гиблых местах, о которых рассказывает, получает только намеки и ответ «Вырастешь, Саша - узнаешь» , что ему в конце концов надоедает. Читатель, конечно, понимает, что дедушка - декабрист, вернувшийся из Сибири, и мальчику еще предстоит это узнать в будущем.
Интерес к декабризму у Некрасова впервые нашел отражение в стихотворении «Поэт и гражданин» (1856) и в поэме «Несчастные» (начата в 1856 г.) . Декабристская тема в «Дедушке» непосредственно связана с проблемами, стоявшими перед демократическим движением на рубеже 1870-х гг. (итоги реформы 1861 г. , пути и средства революционной борьбы, роль народа в истории, тип революционного руководителя) , с зарождением народничества. Идея преемственности революционной борьбы - ведущая в «Дедушке» .
Вопросы, поставленные в поэме, Некрасов в какой-то мере пытался решить еще в «Притче» (июнь 1870 г.) . Герой «Дедушки» -- декабрист, вернувшийся в числе немногих уцелевших из сибирской ссылки в 1856 г. Прототипом его, как принято считать, послужил князь С. Г. Волконский (1788-1865). По мнению Ю. В. Лебедева, непосредственным творческим импульсом к созданию поэмы послужила книга С. В. Максимова «Ссылка и тюрьма» (СПб. , 1862), где впервые описан быт декабристов в Сибири
Федько був особливим хлопцем. Він постійно робив шкоду. Федько міг вибити з рогатки шибку, зруйнувати піщаний будинок, відбирати у когось повітряного змія, побитися з однолітками, тощо. «Спокій був його ворогом». Через це він мав репутацію розбишаки і халамидника. Незважаючи на це Федько був натурою щирою, чесною, благородною. «Федько брехати не любить… й товаришів видавати.» — за це його поважали однолітки і дорослі. Щовечора Федькові батько давав прочуханки за бешкетництво, але за те, що той чесно зізнавався у скоєному дарував копійку. Толя (син хазяїна, у якого винаймали житло батьки Федька) тендітний і слабкодухий хлопчик, хотів бути сміливим, сильним, авторитетним, як Федько. Батьки Федька забороняли йому з ним спілкуватися з Толею, бо він «не рівня», «не кумпанія» мужиченяті. Але Федько щоразу «спокушав» Толю своїми вчинками на нетипову для цього делікатного хлопчика поведінку. Навесні, під час криголаму на річці, Толька спровокував Федька перейти по крижинах з одного берега на інший. Федько побився об заклад з Толькою на ножик з костяною ручкою, а сам у разі невдачі пообіцяв віддати Толі чижика. Незважаючи на смертельну загрозу, Федько перебрався по крижинах з одного берега на інший, потім повернувся назад. Побачивши, який безстрашний Федько, як захоплюються його сміливістю люди, що стояли на березі, Толя непомітно від усіх стрибнув на крижину. Але те, що з берега здавалось йому елементарним, іграшковим, насправді виявилось нездоланною перешкодою. Крига щомиті могла знищити Толю. Він злякався, розплакався, почав благати до На до йому прийшов Федько. Він ледь не загинув у крижаній воді рятуючи Толю. Дізнавшись про небезпечні забавки, батько Толі сильно розгнівався. Федько вши Толика, бере всю провину на себе. Ввечері батько Федька, незважаючи на сильний жар і кашель у хлопця, відшмагав його за скоєне. За три дні Федько помирає. На похорон Федька прийшли всі друзі, хлопці з сусідніх вулиць. А Толя визирав з вікна — йому було цікаво, як ховатимуть халамидника — і грався з чижиком, якого забрав у матері Федька, бо вважав, що він його виграв
Для многих может показаться неожиданным, но Некрасов писал о Тарбагатае.
А поэме «Дедушка» , а это одно из первых в русской литературе больших произведений о декабристах, открывающее цикл декабристских поэм Некрасова.
К главному герою поэмы - мальчику - приезжает дед, которого он видел только на портрете в образе молодого генерала. Мальчик на свои вопросы где был дедушка столько лет, почему он жил в далеких и гиблых местах, о которых рассказывает, получает только намеки и ответ «Вырастешь, Саша - узнаешь» , что ему в конце концов надоедает. Читатель, конечно, понимает, что дедушка - декабрист, вернувшийся из Сибири, и мальчику еще предстоит это узнать в будущем.
Интерес к декабризму у Некрасова впервые нашел отражение в стихотворении «Поэт и гражданин» (1856) и в поэме «Несчастные» (начата в 1856 г.) . Декабристская тема в «Дедушке» непосредственно связана с проблемами, стоявшими перед демократическим движением на рубеже 1870-х гг. (итоги реформы 1861 г. , пути и средства революционной борьбы, роль народа в истории, тип революционного руководителя) , с зарождением народничества. Идея преемственности революционной борьбы - ведущая в «Дедушке» .
Вопросы, поставленные в поэме, Некрасов в какой-то мере пытался решить еще в «Притче» (июнь 1870 г.) . Герой «Дедушки» -- декабрист, вернувшийся в числе немногих уцелевших из сибирской ссылки в 1856 г. Прототипом его, как принято считать, послужил князь С. Г. Волконский (1788-1865). По мнению Ю. В. Лебедева, непосредственным творческим импульсом к созданию поэмы послужила книга С. В. Максимова «Ссылка и тюрьма» (СПб. , 1862), где впервые описан быт декабристов в Сибири
Объяснение: