Простодушный штабс-капитан Максим Максимыч характеризует своего подчиненного Печорина так:
«Славный был малый, смею вас уверить; только немножко странен. Ведь, например, в дождик, в холод целый день на охоте; все иззябнут, устанут – а ему ничего. А другой раз сидит у себя в комнате, ветер пахнет, уверяет, что простудился; ставнем стукнет, он вздрогнет и побледнеет; а при мне ходил на кабана один на один; бывало, по целым часам слова не добьешься, зато уж иногда как начнет рассказывать, так животики надорвешь со смеха…»
Любов багато терпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не підноситься, не пишається, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радіє неправді, а втішається істиною, все покриває, всьому вірить, на все сподівається, все переносить. Любов ніколи не закінчується. . . Тепер є ці три: віра, надія, любов; але любов з них найбільша».
Мені здається, що сьогодні у нас з вами відбулася дуже щира і відверта розмова про любов, людяність і щастя. І я сподіваюся, ви зрозуміли, у чому полягає справжня мудрість. Здатність відмовитися від скарбу заради коханого, заради того, щоб у свято принести йому (чи їй) найбільше задоволення – ось сенс стосунків між людьми. І чим більше жертва, тим сильніше наша любов. Це мудрість нашого серця, здатного на велике, всеперемагаюче кохання.
Простодушный штабс-капитан Максим Максимыч характеризует своего подчиненного Печорина так:
«Славный был малый, смею вас уверить; только немножко странен. Ведь, например, в дождик, в холод целый день на охоте; все иззябнут, устанут – а ему ничего. А другой раз сидит у себя в комнате, ветер пахнет, уверяет, что простудился; ставнем стукнет, он вздрогнет и побледнеет; а при мне ходил на кабана один на один; бывало, по целым часам слова не добьешься, зато уж иногда как начнет рассказывать, так животики надорвешь со смеха…»
Объяснение:
Любов багато терпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не підноситься, не пишається, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радіє неправді, а втішається істиною, все покриває, всьому вірить, на все сподівається, все переносить. Любов ніколи не закінчується. . . Тепер є ці три: віра, надія, любов; але любов з них найбільша».
Мені здається, що сьогодні у нас з вами відбулася дуже щира і відверта розмова про любов, людяність і щастя. І я сподіваюся, ви зрозуміли, у чому полягає справжня мудрість. Здатність відмовитися від скарбу заради коханого, заради того, щоб у свято принести йому (чи їй) найбільше задоволення – ось сенс стосунків між людьми. І чим більше жертва, тим сильніше наша любов. Це мудрість нашого серця, здатного на велике, всеперемагаюче кохання.