-Первое произведение Трифонова?
- Где происходя события в романе «Утоление жажды»?
- Что позволило назвать произведения писателя «феноменальным явлением в русской литературе»?
- За что произведения Трифонова подвергались критике?
- Какой прием использует писатель, чтобы показать истинную сущность своих героев?
- Чему учат произведения писателя?
- Смысл названия повести «Обмен»?
Німецька література почала розвиватися з часів Лессінга, якого вважали і засновником. Роз'єднаність у країні не дала змоги розвиватися культурі і літературі зокрема.
На початку XX століття у Німеччині стрімко розвивалася промисловість. У 70-х роках у суспільному житті відбулися глибокі зміни. Такий підйом суспільного життя наклав відбиток і на літературу. Розвивалися нові художні напрямки: критичний реалізм, натуралізм, експресіонізм.Очолили боротьбу за демократичну та соціалістичну літературу встають письменники-антифашисти, які повернулися з еміграції: И. Бехер, Б. Брехт, А. Зегерс. Були і такі, що залишилися емігрантами на все життя (Е. М. Ремарк). Провідною темою в літературі стала антифашистська.У цей період розпочалася особлива драматургія, біля витоків якої стояв Б. Брехт. Він став засновником "епічного" театру.
З проголошенням НДР розпочався новий етап літературного розвитку. Особливістю розвитку нової літератури став її просвітницький характер. Відбувся стрімкий розвиток публіцистики, жанру есе. Поезія цього періоду була адресована широкому колу читачів і набула пісенної форми. Центральною темою літератури стала тема відповідальності, духовного відродження, "двох Німеччин". Провідним художнім методом виявився соціалістичний реалізм. Однією з найбільших трагедій стала війна. Знецінюючи найвищу цінність на землі - людське життя, вона була трагедією як для переможених, так і для переможців.Перша світова війна По-різному сприйняли війну письменники: надто гучними були гасла у кожній із воюючих країн, надто високі, священні інтереси пропонувалося захищати. Та одразу й однозначно заперечували війну Ромен Ролан, Леонгард Франк, Стефан Цвейг, Бертольд Брехт. Багатьом же розуміння антилюдяності війни та брехливості воєнної пропаганди далося пізніше. Трагічний досвід Першої світової війни по-своєму передали у творах ті письменники, які прийшли на війну молодими, сповненими надій, а повернулися із зруйнованими, знищеними старими ідеалами, не набувши нових.
Письменники, які започаткували цю літературу, самі належали до "втраченого покоління": вони, як і персонажі їх творів, брали участь у тій війні і постраждали від неї. Вони засудили війну, створили яскраві образи молодих людей, які були духовно і фізично покалічені війною. Кохання, фронтова дружба, забуття - ось що вони протиставляли війні. Однак це був ілюзорний підхід, а звідси песимізм, усвідомлення безглуздя життя. Усі вони не займались дослідженням характеру війни, причин, з'ясуванням фактів - їх цікавила доля молодого покоління, що стало "втраченою генерацією" для людства; історія душевних потрясінь, які викликала в серцях цих людей війна.У витоків літератури "втраченого покоління" стояли два титани світової літератури - Еріх-Марія Ремарк та Ернест Хемінгуей. Проте Ремарк, на відміну від Хемінгуея, про це, певно, й не здогадувався. У своїх творах вони відобразили і не-сприйняття навколишньої дійсності, й відчуженість людини від людини, і глибокий песимізм, спричинений жорстокою дійсністю.Особливості - показуючи як війна руйнує тіла і душі людей, їхні долі,письменники перетворили свої романи на романи-протести. Головна тема творів - доля молодого покоління, що стало жертвою Першої світової війни. Ненависть до мілітаризму і фашизму, до державного устрою, яке породжує жахливі війни. Всесвітньовідомими письменниками, які представляли німецьку літературу XX століття, стали, Брехт Е. М., Ремарк Г., Белль.
«Медной горы хозяйка» - произведение, написанное П.П. Бажовым в 1936 году.
Жанр своего повествования сам Бажов определил как сказ – особый вид эпоса, опирающийся на народные предания и легенды с характерным сочетанием точных зарисовок народного быта, но в нем можно выделить и элементы, присущие сказке. Произведение легко узнать по особой манере сказывания. Читателю кажется, что простой горнозаводской рабочий рассказывает историю из жизни своего знакомого: речь его насыщена просторечиями, диалектами и терминами, связанными с горнорудным производством.
Понятия «сказ» и «сказка» имеют общий корень «сказывать». Оба термина относятся к устному народному творчеству, и объединяет их фольклорная основа. Герои как сказа, так и сказки могут быть реальными или вымышленными, даже волшебными. Различаются сказ и сказка, в первую очередь, по стилю изложения.
Изначально сказом называлось устное произведение народного творчества, которое рассказывает о действительных событиях недавнего или современности. Сказ ведется от лица сказителя.
Позже появились литературные стилизованные сказы, например, П. П. Бажова и Н. С. Лескова. Их основа всегда фольклорная, а повествование имитирует разговорную речь. Это умышленная художественная имитация будто бы не подготовленного заранее монолога сказителя. Словно он импровизирует для каждого слушателя.
Некоторые исследователи (Тынянов, Виноградов, Эйхенбаум) различают два типа сказа. Первый – это сказ, в котором создается иллюзия бытовой обстановки. В нем используется только лексика определенной аудитории, чей быт и отражен в сказе. Это текст из уст очевидца, но не персонажа. Вся история предстает именно сквозь отношение рассказчика к ней, его точку зрения.
Во втором типе сказа сказитель перевоплощается в нужную стилистическую маску. Например, в «Сказе о тульском косом левше и о стальной блохе» он передает не личную точку зрения, а воплощает народное мнение.
Речь сказителя всегда образна и изобилует архаизмами, пословицами и поговорками.
В сказке речь ведется от третьего лица и роль рассказчика минимальна. Также не играет особой роли художественная составляющая лексики.
Сказка повествует о вымышленных и даже нереальных событиях и героях. Сказки более богаты по типам сюжета. Они бывают волшебными, авантюрными, бытовыми, о животных. В сказке рассказчик не является очевидцем событий, описанных в ней, и не выражает личное отношение к происходящему.
Смысл сказки, ее мораль, всегда заключена в самом сюжете и должна быть самостоятельно найдена слушателем или читателем.
Реальное. Действие произведения происходит в определенный исторический период, в конкретном географическом месте – на Урале. Участники событий – вполне реальные люди - рабочие уральских заводов, крепостные. Их образ жизни, тяжелый труд, быт и семейный уклад полностью соответствуют историческим фактам.
Волшебное. Хозяйка Медной горы – волшебница, умеющая превращаться в ящерку, волшебные ящерки с окрасом драгоценных уральских пород, составляющие свиту Хозяйки. Волшебная пещера в глубине гор и ее сказочное убранство. Все события, происходящие со Степаном после встречи с Хозяйкой, тоже являются волшебством: богатая добыча малахита, невиданная малахитовая глыба в 100 пудов, слезы-изумруды в ладошке, рассыпавшиеся в пыль…