Параўнайце Вячку і яго дружыннікаў, з аднаго боку, і персанажаў з лагера тэўтонаў (рыцар Данііл, граф Пірмонт, епіскап Альберт) — з другога. Як характарызуюцца прадстаўнікі гэтых лагераў у наву- ковым творы — вучэбным дапаможніку па гісторыі?
Чарівна крамниця» Герберта Джорджа Уеллса є однією з відомих, а головне цікавих новел письменника. У творі письменник зображує реальність дива, яке переважає в нашому світі. Однак не кожного воно може осягнути. Всі ми виросли на казках, які вселили в наші серця віру в те саме чудо. “Чарівна лавка” скорочено У новелі «Чарівна крамниця» письменник зображує різноманітне сприйняття дітей і дорослих. Уеллс чітко дає зрозуміти читачеві, що доторкнутися до чарівництва можуть не всі, тому що людина повинна мати бездоганну фантазію. Виявилося, що такою фантазією можуть володіти лише діти, а ось дорослим доводиться куди складніше. Батько Джипа готовий був повірити в чудеса, але тверезість, а потім ревнощі і тривога за хлопчика знищили в ньому віру в чари. Чудо несподівано перетворилося на кошмари. В одному і тому самому предметі хлопчик бачив прекрасне і таємниче, а батько – огидне і страшне. Маленькому Джипу підвладні предмети, він з дитячою серйозністю керує ними, він захоплений, забув про існування того реального світу, де є батько. Але ж світ, в який занурився сам малюк, – також реальний. Раптово батько і син опиняються на тій же вулиці, тільки чарівного магазинчика вже немає. Про те, що все, що сталося – не видіння і не сон, нагадують подарунки в руках Джипа, вручені йому продавцем. Розпакувавши вдома згортки, син бачить усі ті ж чудові, живі іграшки, батько – простих олов’яних солдатиків, яких можна купити в будь-якому магазині, звичайне кошеня із прекрасним апетитом. Вирощую відрами у себе вдома, а потім беру і продаю! Батько до кінця новели не вірить в диво, він чекає, коли господар лавки прийде отримати рахунок за подарунки. Але ж казку не можна купити, вона безцінна! Казка забарвлює світ в інші фарби, надає відносинам людей інші відтінки, змушує жити по-іншому, бачити більше і ширше, відкривати душу цілому світу, який не можна вивчити і до кінця життя
Вадим Кожинов в своих заметках о творчестве поэта Н.Рубцова пишет:"Признание суверенности природы и бесконечное уважение к ней вовсе не приводят Рубцова к какой-либо идеализации природы; сама по себе она никак не может дать человеку Поэт, выросший в деревне, далек от идиллических представлений о природе. В его стихах не раз возникает образ человека, оторвавшегося от людей или жестоко отвергнутого ими, оставшегося один на один с природой и потому обреченного на верную гибель. Как, например, в стихотворении «Неизвестный». Прочитав стихотворение Н.Рубцова "Неизвестный, можно сосласиться с точкой зрения Кожинова в том, что поэт вовсе не идеализирует природу. Она у поэта всегда разная, может быть, потому, что он по своей натуре был скиталец, о чем и писал: …Как будто ветер гнал меня по ней,
По всей земле – по селам и столицам!
Я сильный был, но ветер был сильней,
И я нигде не мог остановиться…
Мне кажется, что стихотворение "Неизвестный" автобиографично, как и многие другие стихи поэта. В нем столько выстраданной боли, одиночества. А ведь это в полной мере выпало на долю самого поэта. И его ранняя трагическая смерть, которую он предчувствовал, о чем и писал в своих стихах.
В стихотворении "Неизвестный" не только природа предстает перед читателем угрюмой, грозной, безжизненной, страшной, когда человек оказывается с наедине с ней, но и люди, такие же равнодушные и жестокие. Лирический герой, который "умер без крика, без слов", знал, что ему уготована именно такая смерть.
Как и сам поэт незадолго до смерти точно предсказал ее, написав об этом в стихах:
Я умру в крещенские морозы,
Я умру, когда трещат березы…
В морозную крещенскую ночь, 19 января 1971 года, Николай Рубцов во время тяжкой ссоры был убит. Ему только что исполнилось тридцать пять лет.
Чарівна крамниця» Герберта Джорджа Уеллса є однією з відомих, а головне цікавих новел письменника. У творі письменник зображує реальність дива, яке переважає в нашому світі. Однак не кожного воно може осягнути. Всі ми виросли на казках, які вселили в наші серця віру в те саме чудо. “Чарівна лавка” скорочено У новелі «Чарівна крамниця» письменник зображує різноманітне сприйняття дітей і дорослих. Уеллс чітко дає зрозуміти читачеві, що доторкнутися до чарівництва можуть не всі, тому що людина повинна мати бездоганну фантазію. Виявилося, що такою фантазією можуть володіти лише діти, а ось дорослим доводиться куди складніше. Батько Джипа готовий був повірити в чудеса, але тверезість, а потім ревнощі і тривога за хлопчика знищили в ньому віру в чари. Чудо несподівано перетворилося на кошмари. В одному і тому самому предметі хлопчик бачив прекрасне і таємниче, а батько – огидне і страшне. Маленькому Джипу підвладні предмети, він з дитячою серйозністю керує ними, він захоплений, забув про існування того реального світу, де є батько. Але ж світ, в який занурився сам малюк, – також реальний. Раптово батько і син опиняються на тій же вулиці, тільки чарівного магазинчика вже немає. Про те, що все, що сталося – не видіння і не сон, нагадують подарунки в руках Джипа, вручені йому продавцем. Розпакувавши вдома згортки, син бачить усі ті ж чудові, живі іграшки, батько – простих олов’яних солдатиків, яких можна купити в будь-якому магазині, звичайне кошеня із прекрасним апетитом. Вирощую відрами у себе вдома, а потім беру і продаю! Батько до кінця новели не вірить в диво, він чекає, коли господар лавки прийде отримати рахунок за подарунки. Але ж казку не можна купити, вона безцінна! Казка забарвлює світ в інші фарби, надає відносинам людей інші відтінки, змушує жити по-іншому, бачити більше і ширше, відкривати душу цілому світу, який не можна вивчити і до кінця життя
Прочитав стихотворение Н.Рубцова "Неизвестный, можно сосласиться с точкой зрения Кожинова в том, что поэт вовсе не идеализирует природу. Она у поэта всегда разная, может быть, потому, что он по своей натуре был скиталец, о чем и писал:
…Как будто ветер гнал меня по ней,
По всей земле – по селам и столицам!
Я сильный был, но ветер был сильней,
И я нигде не мог остановиться…
Мне кажется, что стихотворение "Неизвестный" автобиографично, как и многие другие стихи поэта. В нем столько выстраданной боли, одиночества. А ведь это в полной мере выпало на долю самого поэта. И его ранняя трагическая смерть, которую он предчувствовал, о чем и писал в своих стихах.
В стихотворении "Неизвестный" не только природа предстает перед читателем угрюмой, грозной, безжизненной, страшной, когда человек оказывается с наедине с ней, но и люди, такие же равнодушные и жестокие. Лирический герой, который "умер без крика, без слов", знал, что ему уготована именно такая смерть.
Как и сам поэт незадолго до смерти точно предсказал ее, написав об этом в стихах:
Я умру в крещенские морозы,
Я умру, когда трещат березы…
В морозную крещенскую ночь, 19 января 1971 года, Николай Рубцов во время тяжкой ссоры был убит. Ему только что исполнилось тридцать пять лет.