Рассказ Астафьева «Конь с розовой гривой» повествует об одном эпизоде из детства мальчика. Рассказ заставляет улыбнуться над проделкой главного героя и одновременно оценить замечательный урок, который преподала бабушка своему внуку. Маленький мальчик отправляется собирать землянику, и бабушка обещает ему за это пряничного коня с розовой гривой. Для тяжелого полуголодного времени такой подарок просто великолепен. Но мальчишка попадает под влияние своих друзей, которые съедают свои ягоды и его упрекают «в жадности». Но за то, что ягоды так и не были собраны, последует суровое наказание от бабушки. И мальчишка решается на мошенничество — он набирает в туесок травы, а сверху закрывает ее ягодами. Мальчик хочет утром признаться бабушке, но не успевает. И она уезжает в город, чтобы продать там ягоды. Мальчик боится разоблачения, и после возвращения бабушки он даже не хочет идти домой. Но потом возвратиться все-таки приходится. Как стыдно ему слышать сердитую бабушку, которая уже рассказала всем вокруг о его мошенничестве! Мальчик просит прощения и получает от бабушки того самого пряничного коня с розовой гривой. Бабушка преподала своему внуку хороший урок и сказала: «Бери, бери, чего смотришь? Глядишь, зато еще когда обманешь бабушку...» И действительно, автор говорит: «Сколько лет с тех пор Сколько событий минуло! а я все не могу забыть бабушкиного пряника — того дивного коня с розовой гривой». В своем рассказе автор говорит об ответственности человека за свои поступки, о лжи и мужестве признать свою неправоту. Каждый человек, даже маленький ребенок, несет ответственность за свои действия и слова. Маленький герой рассказа пообещал бабушке собрать ягод, значит, должен был выполнить свое обещание. Главный герой рассказа просто не осознает всей необходимости держать свое слово перед бабушкой. И страх наказания заставляет его решиться на обман. Но этот обман больно отдается в сердце мальчика. Он понимает, что все вокруг вправе его осудить. Он не только не сдержал слово, данное бабушке, но и заставил ее краснеть из-за его обмана. Для того чтобы ребенок запомнил эту историю как следует, бабушка и дает ему коня с розовой гривой. Ребенку и так стыдно, а тут еще этот чудесный пряничный конь. Конечно, после этого мальчик вряд ли станет обманывать не только бабушку, но и кого-то еще.
Люди влаштовані дуже цікавим чином, і це стосується всіх без винятку. Іноді ми готові дякувати і віддавати належне тому, хто нам нічого корисного не зробив. В інші випадки ми не помічаємо величезного добра і не ставимося до тих, хто його робить, з належною повагою і вдячністю. Я ж вважаю, що в основі щастя для будь-якої людини лежить вміння бути вдячним і не ніколи не забувати те добро, яке кожен із нас отримав. Чому все це саме так, а не інакше, я спробую розглянути в даному творі.
Чому ж так важливо бути вдячним і не забувати добрих людей? Я думаю, що це так, тому що світ влаштований як великий обмінник енергією. Люди постійно взаємодіють один з одним, тим самим обмінюються енергією, діляться емоціями тощо. І абсолютно нормально бути вдячним, тобто не минати тих людей, які робили тобі добро. Якщо певний чоловік вчинив з тобою по-доброму, тобі необхідно йому відповісти тим же. У такому разі в нашому житті буде забезпечений баланс доброти, а той, хто був з тобою добрим, не обізлитися і залишиться таким же, яким і був. Світ навколо, таким чином, буде краще і більш приємним місцем для життя, а люди – хоч трохи, але все-таки щасливіші.
Втім, не варто також забувати і про те, що далеко не всі люди дотримуються цього правила. Ви можете не минати добрих людей, відповідати їм взаємністю, але інші люди не знають цього правила, а тому будуть залишатися злісним і невдячними. Зробити з цим нічого не можна, можна лише утримуватися від злих вчинків по відношенню до них. Втім, варто також відзначити, що невдячні люди ніколи не бувають щасливими. Вся проблема криється в тому, що вони просто порушують правила існування і функціонування всесвіту. Замість того, щоб жити по совісті, відповідати на добро добром, вони просто минають добрих людей, забувають про їх сердечні вчинки. Звичайно, в сам момент цього вони можуть відчувати себе добре, от тільки ніякого щастя в майбутньому їх чекати не буде, тому що такі люди допускають велику помилку, а життя їм цього ні за що не пробачить.
Той, хто минає добру людини, ніколи не має щастя. Я повністю згоден з цим твердженням. Не можна забувати добро, яке для тебе роблять люди. Потрібно бути вдячним. Крім того, необхідно самому теж прагнути робити для оточуючих людей добрі вчинки. І якщо ці люди нормальні, то вони напевно зможуть відповісти вам взаємністю, що забезпечить хороше, добре і щасливе життя для всіх людей.
Но за то, что ягоды так и не были собраны, последует суровое наказание от бабушки. И мальчишка решается на мошенничество — он набирает в туесок травы, а сверху закрывает ее ягодами. Мальчик хочет утром признаться бабушке, но не успевает. И она уезжает в город, чтобы продать там ягоды. Мальчик боится разоблачения, и после возвращения бабушки он даже не хочет идти домой.
Но потом возвратиться все-таки приходится. Как стыдно ему слышать сердитую бабушку, которая уже рассказала всем вокруг о его мошенничестве! Мальчик просит прощения и получает от бабушки того самого пряничного коня с розовой гривой. Бабушка преподала своему внуку хороший урок и сказала: «Бери, бери, чего смотришь? Глядишь, зато еще когда обманешь бабушку...» И действительно, автор говорит: «Сколько лет с тех пор Сколько событий минуло! а я все не могу забыть бабушкиного пряника — того дивного коня с розовой гривой».
В своем рассказе автор говорит об ответственности человека за свои поступки, о лжи и мужестве признать свою неправоту. Каждый человек, даже маленький ребенок, несет ответственность за свои действия и слова. Маленький герой рассказа пообещал бабушке собрать ягод, значит, должен был выполнить свое обещание. Главный герой рассказа просто не осознает всей необходимости держать свое слово перед бабушкой. И страх наказания заставляет его решиться на обман. Но этот обман больно отдается в сердце мальчика. Он понимает, что все вокруг вправе его осудить. Он не только не сдержал слово, данное бабушке, но и заставил ее краснеть из-за его обмана.
Для того чтобы ребенок запомнил эту историю как следует, бабушка и дает ему коня с розовой гривой. Ребенку и так стыдно, а тут еще этот чудесный пряничный конь. Конечно, после этого мальчик вряд ли станет обманывать не только бабушку, но и кого-то еще.
Люди влаштовані дуже цікавим чином, і це стосується всіх без винятку. Іноді ми готові дякувати і віддавати належне тому, хто нам нічого корисного не зробив. В інші випадки ми не помічаємо величезного добра і не ставимося до тих, хто його робить, з належною повагою і вдячністю. Я ж вважаю, що в основі щастя для будь-якої людини лежить вміння бути вдячним і не ніколи не забувати те добро, яке кожен із нас отримав. Чому все це саме так, а не інакше, я спробую розглянути в даному творі.
Чому ж так важливо бути вдячним і не забувати добрих людей? Я думаю, що це так, тому що світ влаштований як великий обмінник енергією. Люди постійно взаємодіють один з одним, тим самим обмінюються енергією, діляться емоціями тощо. І абсолютно нормально бути вдячним, тобто не минати тих людей, які робили тобі добро. Якщо певний чоловік вчинив з тобою по-доброму, тобі необхідно йому відповісти тим же. У такому разі в нашому житті буде забезпечений баланс доброти, а той, хто був з тобою добрим, не обізлитися і залишиться таким же, яким і був. Світ навколо, таким чином, буде краще і більш приємним місцем для життя, а люди – хоч трохи, але все-таки щасливіші.
Втім, не варто також забувати і про те, що далеко не всі люди дотримуються цього правила. Ви можете не минати добрих людей, відповідати їм взаємністю, але інші люди не знають цього правила, а тому будуть залишатися злісним і невдячними. Зробити з цим нічого не можна, можна лише утримуватися від злих вчинків по відношенню до них. Втім, варто також відзначити, що невдячні люди ніколи не бувають щасливими. Вся проблема криється в тому, що вони просто порушують правила існування і функціонування всесвіту. Замість того, щоб жити по совісті, відповідати на добро добром, вони просто минають добрих людей, забувають про їх сердечні вчинки. Звичайно, в сам момент цього вони можуть відчувати себе добре, от тільки ніякого щастя в майбутньому їх чекати не буде, тому що такі люди допускають велику помилку, а життя їм цього ні за що не пробачить.
Той, хто минає добру людини, ніколи не має щастя. Я повністю згоден з цим твердженням. Не можна забувати добро, яке для тебе роблять люди. Потрібно бути вдячним. Крім того, необхідно самому теж прагнути робити для оточуючих людей добрі вчинки. І якщо ці люди нормальні, то вони напевно зможуть відповісти вам взаємністю, що забезпечить хороше, добре і щасливе життя для всіх людей.