Памагите составить продалжение рассказа чудеса не понарошку

Шиллер «Рукавичка» скорочено  Балада розповідає історію молодого і відважного лицаря у Франції. Цей період ознаменувався жорстокими іграми та розвагами в суспільстві. Диких звірів випускали на арену, щоб просто повеселити натовп. Прекрасна, але зухвала дама Кунігунда, вирішила продемонструвати свою велич і довести оточуючим любов і вірність молодого юнака Делоржа. Вона випустила до небезпечних звірів свою рукавичку і зажадала від сміливого лицаря її повернути. На очах короля і аплодуючого натовпу людей Делорж відправився виконувати прохання коханої. Внутрішня сила хлопця мала чільний характер, який відчули навіть люті звірі. Делорж без зусиль дістав рукавичку, а тварини навіть не спробували напасти на нього. Велично лицар піднявся на балкон до своєї дами, але отримати свою нагороду — поцілунок дівчини, Делорж відмовився. Ображений хлопець кинув рукавичку в обличчя коханої, байдуже подивившись в її радісні очі. Заради любові хлопець пішов би на будь-який вчинок, але дама вразила його своїм холодним відношенням, ризикуючи життям коханого. Не можна справжню любов прирівнювати до ігор. Важливіше бути щасливим і здоровим, ніж домогтися розташування після смерті. Проте, герой проявив сміливість, хоробрість і відвагу, і викликав захоплення серед присутніх людей. Ціна людського життя за часів середньовіччя ознаменувалася ризиком життя заради свого короля, церкви і улюбленої Дами. Люди гинули, і їхнє життя мало хто цінував. Але автор показує в рядках твору справжню силу любові. Як можна, полюбивши когось, відправити його вірну смерть? Холоднокровність неприпустима серед друзів і близьких. Потрібно завжди думати про наслідки і розуміти якої шкоди можна завдати навколишнім. Дівчина виявила себе з аморальною точки зору, і герой усвідомив, що це неосвічений і жорстокий вчинок з її боку, яка проявився у вигляді безглуздого жарту. 

Стихотворение написано высоким сти­лем, который избирается
автором не для восхваления царствующих особ, 
а для об­личения и показа высокого назначения земной власти.
Архаичная лексика: (вос­стал, всевышний, сонм, взирать, 
по­кров, исторгнуть, очеса, зыблет, внемли) 
придаёт 
торжественность выра­жению мыслей и чувств Державина.
Аллитерация (повторение или сочетание согласных звуков) 
в первой строфе: [в] [с] [б] [д] [х] [щ] [г] - эти звуки 
напоминают раскаты грома- 
на небе гневятся из-за несправедливых судей. 
То же самое повторяется в 4й строфе в последних двух 
стихах (строчках).
Антитеза:
*нечестные судьи противопоставлены "всевышнему Богу".
Сравнения:
Но вы, как я подобно, страстны,
И так же смертны, как и я.
И вы подобно так падете,
Как с древ увядший лист падет!
И вы подобно так умрете,
Как ваш последний раб умрет!
Метафоры:
…Земных богов во сонме их.. (судьи, чиновники)
Покрыты мздою очеса (взяточничество)
Злодействы землю потрясают, 
Неправда зыблет небеса. +гипербола
Эпитеты:
всевышний бог, неправедные и злые, "последний раб" + гипербола.
Оксюмороны:
земные боги; 
неправда зыблет небеса 
Слова высокой лексики, архаизмы:
сонм, доколе, рек, долг есть, исторгнуть, оковы, мзда, 
очеса, злодействы, 
зыбать (зыблет), мнить, внимать, карать.
Риторическое обращение, риторический вопрос, 
восклицание:
…Доколе, рек, доколь вам будет
Щадить неправедных и злых?
Цари! Я мнил, вы боги властны…
Анафора:
Ваш долг есть: сохранять законы…
Ваш долг от бед невинных…
Инверсия:
Восстал всевышний бог, да судит…
...На лица сильных не взирать,
Без без обороны
Сирот и вдов не оставлять.