ответьте на вопрос( ) В критике сложилось мнение, что ода 1747 г. «На день восшествия…» «превращается в рассказ о судьбе России… Посвящая оду Елизавете Петровне, Ломоносов развертывает перед ней целую программу полезной деятельности»

(Л.А. Дмитриев). 

Из чего состоит эта «программа»? На кого и на какие возможности рассчитана она?
​

Що таке щастя? У кожного своя відповідь. На мою думку, щастя – то відчуття задоволення людиною своїх успіхів у праці, житті, приємні почуття від пізнанного, пережитого, побаченого, відчутого. Кожна людина цінує своє щастя і намагається утримати його подовше. Скільки людей – стільки думок. Одні вважають, що щастя у багатстві: шикарні особняки і домашній персонал в Одесі, дорогі авто і прибутковий бізнес – все це для них складові щасливого життя. Для інших щастя у здоров’ї рідних та близьких, у пізнанні світу, прилученні до мистецтва. Я вважаю, щаслива та людина, яка вміє бути успішною, духовно зростати – сама здобуває своє щастя, яким би воно не було. У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. У наш час діти сучасних скоробагатьків і акул бізнесу і є такими “павлусями-лежнями”, які часто ведуть паразитичний споживацький б життя. Чи позаздриш Павлусеві? Особисто я – ні! Нічого не робити і “пухнути” від їжі – то не природно для людини розумної. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим. Щастя не приходить саме, а дістається часто важкою працею. Оті для мене щастя – то своєрідний пошук чарівної квітки пізнання і натхнення. З насіннячка я рощу цю квітку, пізнаючи світ і людей. Я щаслива, що мною пишаються мама і тато, радію усмішкам своїх сестричок, досягненням рідних. Дякую Богові за сонячний день і пташиний спів, за здоров’я рідних і достаток у родині, за успішно прожитий день, за зроблені справи. Отже, щастя для мене в успішному поступі життя. Уявляю людське щастя як ясне сонечко, що світить для всіх і усміхається. Тільки ті, що бояться яскравого проміння, не пізнають шасливих хвилин. Щаслива людина випромінює позитивну енергію, обдаровує нею інших. Григорій Сковорода писав: “Щасливий той, кому вдалося знайти щасливе життя; але щасливіший той, хто вміє користуватися ним”. Так користуймося ним!

Чудо-юдо-рыба-кит.

Чудо-Кит из окияна,  

Тот, что с Ивана

Был избавлен от судов,

По годов

Снова начал колобродить.

Осетрами верховодить

Мало кажется ему -

По размерам и уму.

То осушит океан,

К небесам подняв фонтан,

То вьюном пойдет ко дну,

Вызвав бурную волну.

Бьет челом народ Ивану

Окорот дать басурману,

Чтобы не было беды

Всем, живущим у воды.

По привычке, ввечерку,

Тот шагает к Горбунку.

И совет дает Конек,

Хитроумный Горбунок:

«Силы много у Кита,

Да без прока - маята.

Ты заставь его служить,

Пользу людям приносить.

Делом будет увлечен -

Позабудет шутки он.

Порешили, быть не быть,

Этот план осуществить.

Едут к морю-окияну.

Обращаясь к хулигану.

Тут Иван так говорит:

«Здравствуй, друг мой, Рыба-Кит.

Чай, обрыдло в вольных водах?

Не послужишь ли народу?

Очень нужен нам паром!

Помянут тебя добром.

День рабочий, перерыв,

Отпуск, стаж на зависть рыб.

Повалит народ горой.

Будешь ты у нас герой.»

Кит подумал и решил:

«Я готов, уговорил!»

И, предание гласит,

Верно служит Рыба-Кит.

Хоть и тяжкая работа,

Окружен наш Кит почетом.

Раны от телег  - пустое.

Не допустит он простоя,

Переправу обеспечит.

Горбунок за ночь подлечит,

Кит  наутро вновь готов

С грузом  плыть меж берегов.

Я там бывала. Кита видала.

Что услыхала – вам рассказала.