ответить на вопросы По рассказу «Алые паруса»
Почему «посещение кухни было строго воспрещено Грэю»2. Сколько лет учился морскому ремеслу Грэй?3. Когда старый капитан решил, что надо уже из Грэя делать тоже капитана, он поставил перед ним условие. Какое?4. Почему умерла мама Ассоль? 5. Почему Лонгрен не тонущего в лодке Меннерса? 6. Какое предсказание и от кого получила Ассоль в детстве?
У поемі "Мазепа" Джордж Байрон малює, ніби пензлем, яскравий образ української землі.
На початку поеми поет подає читачеві образ "скривавлених шляхів":
Полтавський бій відгомонів,
Не пощастило королеві,
Серед скривавлених шляхів
Лягли полки його сталеві.
Трохи далі відображена картина українського степу після татарської навали:
Ніде ні міста, ні села,
Де наша путь вперед лягла,
І тільки поле простягалось
До обрію, де чорний праліс
Далеко майорів без меж.
Крім залишків зубчастих веж,
Які давно побудували
Навкір татарської навали,
Ні сліду селищ...
І така замальовка дикого лісу, безмежних украхнських просторів:
...ріс
Без меж великий, дикий ліс
Могутніх і старих дерев;
Страшного вітру хижий рев,
Що мчав з сибірської тайги,
Не міг здолати їх снаги.
Але ті стовбури міцні
Були на віддалі. В тіні
Кущі обмаювали їх
Зеленим листям; кожен з них
Буяв, пишався, молодів,
Та в час осінніх вечорів
Життєву барву тратив знов.
Той лист нагадує собою
Червону, закипілу кров
На трупах, що на полі бою
Лежать без похорон зимою
Багато буряних ночей
Бліді, холодні, задубілі —
І чорні ворони не в силі
Викльовувати їх очей.
Широка то була рівнина —
Безкрая, дика, мовчазна:
Подекуди росла ліщина,
Каштан, чи дуб, або сосна.
Наскільки відомо, Байрон ніколи не був на Україні, хоча це не завадило йому описати усе, чим славилась вона: степи, ліси, ріки, поля...
Розлога річки течія,
Звиваючись, немов змія,
Неслась далеко до небес,
А ми зринали серед плес
Несамовитого безмежжя,
Зближаючись до побережжя.
я вдивляюсь в далечінь:
Там поле стелиться безкрає
Українці зображені в поемі як добрі, сердечні, чуйні люди. Ті, хто знайшов Мазепу помираючим у степу, принесли його до найближчої хати, надали йому притулок, до набратися сил.
Про Мазепу Д.Байрон знав з історичних книг, але образ України він спромігся змалювати з великим талантом художника слова, передав усю силу, безмежність і красу її просторів.
Зиновий – один из главных героев «Царя-рыбы». Игнатьич – сибиряк с «золотыми руками», поэтому односельчане и дали мужчине прозвище «механик», потому что тот делал и починил любые вещи. Главный герой мастерски разбирается в технических вопросах, Зиновий – уважаемый человек в селе. Соседи считают Зиновия правильным и нравственным, а потому ценят мужчину.

Игнатьич воспринимает себя немного горделиво: сибиряк имеет хороший, красивый дом, склонен к порядку, поддержанию чистоты. Зиновий – человек запасливый и бережливый, а потому на сберегательной «книжке» рыбака скопилось уже много средств.
Однако род занятий Игнатьича не вызывает одобрения: по крайней мере, со стороны современных экологов и правоведов. Он занимается браконьерством. Впрочем, это не новинка для окружения героя: все сибиряки с детства привыкли к охоте и убийству животных.
Однажды судьба сыграла с Зиновием злую шутку: пожадничав, Игнатьич позарился на крупную рыбу. Дела обернулись не так, как в произведении Эрнеста Хемингуэя: мужчина запутался в снастях, и рыба перетащила Зиновия за борт. В шаге от гибели, сибиряк задумывается о том, что делал в жизни неправильно. Герой вспоминает, как нанес обиду Глаше.