Люди срываются с насиженных мест в поисках лучшей, “легкой” жизни: некоторые из них так и не находят себе пристанища. Так возникает в художественном мире Юрия Казакова тип странника, скитальца. Писатель, сложивший в “Северном дневнике” вдохновенную оду дороге, считавший, что “не проходит вовеки только очарование движения, память о счастье, о ветре, о стуке колес, шуме воды или шорохе собственных шагов”. Дорога “может обернуться ловушкой для натуры неразвитой, принести ей внутреннее опустошение”. Куда и зачем ехать, как и зачем жить? Без попытки ответить на эти вопросы, “без нравственного чувства, без призвания - словом, без внутренней идеи, придающей жизни смысл и значение”, она становится легкой, пустой, бездумной. Герой рассказа «По дороге» Снегирев стремится к движению как к возможности отрешиться от бренности и суетности мирского бытия, а главное – осознать и ощутить ценность вечных основ витальной энергии на Земле: «По ночам, в одиноких рейсах, легко думалось о забывалась обида на Сибирь, меркло все плохое, будто и не было его никогда, а оставалась одна красота и мощь горных кряжей, неистовых русских рек…» . Не случайно в дороге лицо Ильи Снегирева принимает «сосредоточенно-мечтательное выражение» , свидетельствующее о восприятии им действительности в искаженном иллюзорно-идиллическом виде. Жажда «легкой жизни» приводит его к пути в бесконечность, который невероятно труден.
Жанр “Іван Підкова”: історична поема Тема “Іван Підкова”: зображення спогадів діда про героїчну минувшину рідного краю, коли козаки на чолі з отаманом Іваном Підковою боролися з турецькими загарбниками. Ідея “Іван Підкова”: возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови, їх сили волі, братерської дружби, які так необхідні в здобутті перемоги над ворогом. Основна думка: ми повинні пишатись героїчним минулим України та її синами-козаками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова; вшановувати їх і пам’ятати. Композиція “Іван Підкова” Твір поділяється на дві частини: 1) сучасність (дід, дивлячись на могили, згадує, як козаки мужньо виборювали волю, щасливе життя для України; козаки не втрачали почуття гумору, впевненості в собі навіть під час небезпеки); 2) минувшина (бурхливе море, яке начебто відчуває небезпеку, що наближається, — битва козаків з турками. І. Підкова обмірковує, де будуть відбуватися військові події, і відчувається задоволення отамана від того, що запорожці готові до рішучої боротьби, за це він їм дуже вдячний). Художні засоби “Іван Підкова” • рефрен: «Було колись…»; • метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»; • епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»; • порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»; • звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Грай же, море», «Добре, батьку, отамане»; • риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гост вам!»; • риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»
Герой рассказа «По дороге» Снегирев стремится к движению как к возможности отрешиться от бренности и суетности мирского бытия, а главное – осознать и ощутить ценность вечных основ витальной энергии на Земле: «По ночам, в одиноких рейсах, легко думалось о забывалась обида на Сибирь, меркло все плохое, будто и не было его никогда, а оставалась одна красота и мощь горных кряжей, неистовых русских рек…» .
Не случайно в дороге лицо Ильи Снегирева принимает «сосредоточенно-мечтательное выражение» , свидетельствующее о восприятии им действительности в искаженном иллюзорно-идиллическом виде.
Жажда «легкой жизни» приводит его к пути в бесконечность, который невероятно труден.
Жанр “Іван Підкова”: історична поема Тема “Іван Підкова”: зображення спогадів діда про героїчну минувшину рідного краю, коли козаки на чолі з отаманом Іваном Підковою боролися з турецькими загарбниками. Ідея “Іван Підкова”: возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови, їх сили волі, братерської дружби, які так необхідні в здобутті перемоги над ворогом. Основна думка: ми повинні пишатись героїчним минулим України та її синами-козаками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова; вшановувати їх і пам’ятати. Композиція “Іван Підкова” Твір поділяється на дві частини: 1) сучасність (дід, дивлячись на могили, згадує, як козаки мужньо виборювали волю, щасливе життя для України; козаки не втрачали почуття гумору, впевненості в собі навіть під час небезпеки); 2) минувшина (бурхливе море, яке начебто відчуває небезпеку, що наближається, — битва козаків з турками. І. Підкова обмірковує, де будуть відбуватися військові події, і відчувається задоволення отамана від того, що запорожці готові до рішучої боротьби, за це він їм дуже вдячний). Художні засоби “Іван Підкова” • рефрен: «Було колись…»; • метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»; • епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»; • порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»; • звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Грай же, море», «Добре, батьку, отамане»; • риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гост вам!»; • риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ivan-pidkova-shevchenko-analiz/
Объяснение: