ответить на вопросы. антон павлович чезов "хамелеон" почему его бросает то в жар, то в холод? почему чехов не даёт ответа на вопрос: виновата ли собака (зависит ли от этого её участь)? почему в портрете и поведении очумелова постоянно упоминается шинель? слова «хамелеон» нет в рассказе. почему возник такой заголовок рассказа ? оправдан ли он? кого из героев рассказа можно назвать хамелеоном? почему очумелов требует то снять, то одеть на него шинель? 25
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.
Но слуги дали царю знать о том, что случилось в его конюшнях.
Разгневанный царь бросился вместе со своими воинами на морской берег и тут встретил Геракла.
В жарком бою Геракл победил воинственных фракийцев. Одним ударом дубины он разбил голову свирепому Диомеду и швырнул его тело не съедение коням.
Потом Геракл отвел страшных кобылиц к Эврисфею. Царь Эврисфей, как подобает жадному трусу, не сберег и этих кобылиц. Дрожа от страха, едва взглянув на них издали, велел он выпустить их в дикие Ликейские горы. Там, между скалистых круч и сосновых лесов, на них напали злые горные волки, и скоро только старцы-певцы в своих песнях поминали страшных животных и их свирепого хозяина.