Мать Тереза была великой и невероятной женщиной. Она была человеком, который показал этому миру настоящую религию человечества. Она родилась в Скопье, Республика Македония, но она решила бедным людям Индии. Она была полна любви, заботы и сочувствия к человечеству. Она всегда верила в Бога, упорно трудилась людям. Она занимается решением социальных вопросов и вопросов здравоохранения малоимущих. Она родилась в очень сильной семье католической веры и получила силу и силу в поколении от своих родителей. Она была очень дисциплинированной женщиной, которая видела Бога бедным и нуждающимся людям. Вся ее жизнедеятельность вращалась вокруг Бога. Она была очень близка к Богу и никогда не пропускал молитвы. Она верила, что молитва является очень важной частью ее жизни и проводила часы в молитве. Она была очень верна Богу. У нее не было много денег, но у нее было внимание, уверенность, доверие и энергия, которые ей с радостью поддержать бедных людей. Она долго ходила босиком по улицам, присматривая за бедняками. Тяжелая и непрерывная работа утомила ее, однако она никогда не сдавалась.
Провідні мотиви лірики Лі Бо - елегічні. Це легкий сум, філософські роздуми ліричного героя, поєднані зі спогляданням прекрасної природи, глибокого проникнення в атмосферу навколишнього світу.
Тема вірша “Входжу в річку” Лі Бо — нерозривність душевного світу людини з природою. Це розповідь про красу, яку він тонко відчуває на узбережжі: грає осіння вода, громадяться шовкові хмари, бадьорить свіжість лілій... Всю цю красу він хотів би подарувати одній людині, але її немає поруч, і мабуть, вже не буде ніколи. Мотиви розлуки, душевного щему, дисгармонії людського життя переплітаюься з мотивами природної гармонії.
Особливості поезії Ду Фу аналогічні з тими, що вказані для Лі Бо. Його вірш “При місяці згадую брата” змальовує дивний та небезпечний світ. Поет у чужому місті, де зо дня на день чекають заколоту. Предгрозова тиша стоїть у ньому. Тут поет проводить лінію психологічного паралелизму: тривога не тільки зовні, але й у нього в душі. Адже рідна людна далеко, і про неї нічого невідомо: “Я довго не маю листів, а послав їх без ліку,— Пожежі війни все палають вві сні й наяву”.
Объяснение:
Мать Тереза была великой и невероятной женщиной. Она была человеком, который показал этому миру настоящую религию человечества. Она родилась в Скопье, Республика Македония, но она решила бедным людям Индии. Она была полна любви, заботы и сочувствия к человечеству. Она всегда верила в Бога, упорно трудилась людям. Она занимается решением социальных вопросов и вопросов здравоохранения малоимущих. Она родилась в очень сильной семье католической веры и получила силу и силу в поколении от своих родителей. Она была очень дисциплинированной женщиной, которая видела Бога бедным и нуждающимся людям. Вся ее жизнедеятельность вращалась вокруг Бога. Она была очень близка к Богу и никогда не пропускал молитвы. Она верила, что молитва является очень важной частью ее жизни и проводила часы в молитве. Она была очень верна Богу. У нее не было много денег, но у нее было внимание, уверенность, доверие и энергия, которые ей с радостью поддержать бедных людей. Она долго ходила босиком по улицам, присматривая за бедняками. Тяжелая и непрерывная работа утомила ее, однако она никогда не сдавалась.
Провідні мотиви лірики Лі Бо - елегічні. Це легкий сум, філософські роздуми ліричного героя, поєднані зі спогляданням прекрасної природи, глибокого проникнення в атмосферу навколишнього світу.
Тема вірша “Входжу в річку” Лі Бо — нерозривність душевного світу людини з природою. Це розповідь про красу, яку він тонко відчуває на узбережжі: грає осіння вода, громадяться шовкові хмари, бадьорить свіжість лілій... Всю цю красу він хотів би подарувати одній людині, але її немає поруч, і мабуть, вже не буде ніколи. Мотиви розлуки, душевного щему, дисгармонії людського життя переплітаюься з мотивами природної гармонії.
Особливості поезії Ду Фу аналогічні з тими, що вказані для Лі Бо. Його вірш “При місяці згадую брата” змальовує дивний та небезпечний світ. Поет у чужому місті, де зо дня на день чекають заколоту. Предгрозова тиша стоїть у ньому. Тут поет проводить лінію психологічного паралелизму: тривога не тільки зовні, але й у нього в душі. Адже рідна людна далеко, і про неї нічого невідомо: “Я довго не маю листів, а послав їх без ліку,— Пожежі війни все палають вві сні й наяву”.