Герої творів Джека Лондона схожі на нього — порядні, сильні та мужні. Саме таким є головний герой оповідання "Жага до життя". Разом з другом він повертається додому після вдалих пошуків золота. Проте доля та сувора північна природа випробовують товаришів на міцність. Один із них, Білл, не витримує цього. Він забирає свою частку золота, залишає приятеля в біді та йде геть. Нелегко доводиться головному герою. Перемагаючи біль у вивихнутій нозі, він іде далі, долає голод і холод, виходить переможцем у поєдинку з вовком. Величезна любов до життя, бажання жити керує ним. Ім'я героя невідоме. Проте це справжня людина, мужня й відважна. А ще — порядна. Дорогою головний герой натрапив на останки Білла. Почуття власної гідності не дозволяє йому взяти золото загиблого. Це оповідання змушує читачів замислитись над сенсом людського життя, над поняттями "дружба", "товариськість", "зрада".
Я вважаю, що сенс життя полягає в тому, щоб прожити свій вік гідно, допомагати іншим у тяжку хвилину. Людина не повинна вчиняти нічого, за що потім їй було б соромно.
Каждый год наша страна отмечает очередную мирную весну, но время, фронтовые раны и болезни неумолимы. Из каждых 100 победителей в живых осталось сегодня лишь двое. И эта печальная статистика заставляет нас, всех тех, кто родился после победы, с особым почетом, заботой и вниманием относиться к каждому ветерану Великой Отечественной войны. Каждый год в эти дни объявляется минута молчания, трижды звучат залпы военного салюта, и все мы в эту минуту думаем о своем, а по сути — об одном и том же: мысленно вспоминаем своих дедов и прадедов, которые на полях сражений отдали жизни ради победы, ради нашей жизни и нашего будущего.
Память о предках — не только исторических, но и непосредственных представителях наших семей — составляет главное богатство нашей души. Ведь для того, чтобы мы сейчас жили и были такими, какие мы есть, многие поколения людей создавали наше общество, делали жизнь такой, какой увидели ее мы. Да и в нас самих — прямое продолжение нравственных, культурных, исторических ценностей дедов и прадедов. Память об ушедших священна: «Под каждой могильной плитой — мировая история», — как говорил Г. Гейне. Героизм воинов Второй мировой войны... Мы не может знать всех поименно, но разве в имени дело? То, что свершили эти люди, не нуждается в комментариях.
Даже не зная имен, мы вспоминаем о них добрым словом, и не случайно самое большое количество цветов — свидетельство памяти народной и преклонения — именно у Могилы Неизвестного солдата. И горит Вечный огонь, подтверждая: «Имя твое — неизвестно, подвиг твой — бессмертен!» Все они воевали не за собственное благополучие, воевали за свободу Родины, боролись за независимость народа. Потому и бессмертны они. Ведь человек жив до тех пор, пока о нем помнят.
Герої творів Джека Лондона схожі на нього — порядні, сильні та мужні. Саме таким є головний герой оповідання "Жага до життя". Разом з другом він повертається додому після вдалих пошуків золота. Проте доля та сувора північна природа випробовують товаришів на міцність. Один із них, Білл, не витримує цього. Він забирає свою частку золота, залишає приятеля в біді та йде геть. Нелегко доводиться головному герою. Перемагаючи біль у вивихнутій нозі, він іде далі, долає голод і холод, виходить переможцем у поєдинку з вовком. Величезна любов до життя, бажання жити керує ним. Ім'я героя невідоме. Проте це справжня людина, мужня й відважна. А ще — порядна. Дорогою головний герой натрапив на останки Білла. Почуття власної гідності не дозволяє йому взяти золото загиблого. Це оповідання змушує читачів замислитись над сенсом людського життя, над поняттями "дружба", "товариськість", "зрада".
Я вважаю, що сенс життя полягає в тому, щоб прожити свій вік гідно, допомагати іншим у тяжку хвилину. Людина не повинна вчиняти нічого, за що потім їй було б соромно.
Память о предках — не только исторических, но и непосредственных представителях наших семей — составляет главное богатство нашей души. Ведь для того, чтобы мы сейчас жили и были такими, какие мы есть, многие поколения людей создавали наше общество, делали жизнь такой, какой увидели ее мы. Да и в нас самих — прямое продолжение нравственных, культурных, исторических ценностей дедов и прадедов. Память об ушедших священна: «Под каждой могильной плитой — мировая история», — как говорил Г. Гейне. Героизм воинов Второй мировой войны... Мы не может знать всех поименно, но разве в имени дело? То, что свершили эти люди, не нуждается в комментариях.
Даже не зная имен, мы вспоминаем о них добрым словом, и не случайно самое большое количество цветов — свидетельство памяти народной и преклонения — именно у Могилы Неизвестного солдата. И горит Вечный огонь, подтверждая: «Имя твое — неизвестно, подвиг твой — бессмертен!» Все они воевали не за собственное благополучие, воевали за свободу Родины, боролись за независимость народа. Потому и бессмертны они. Ведь человек жив до тех пор, пока о нем помнят.