Поля Верлена і його «Поетичне мистецтво» дуже часто називають маніфестом символізму. Та, на жаль, за свої поетичні погляди автор був гостро засуджений критиками. В основі його філософії було зруйнувати будь-які канони класицизму. Що, власне, Полю Верну і вдалося.
Умовно поезію можна поділити на три частини. І саме в центральній частині письменник заперечує класицизм і раціоналізм. Він наголошує на тому, що основним завданням поета є принести естетичне задоволення своєму читачу. А звідси випливає, що для поезії головне – форма, а не зміст.
Віршовий розмір: 4-стопний ямб.
Римування – кільцеве
Художні засоби:
Епітети – наймиліший спів – сп’янілий; зірок осіння метушня.
Метафори – відтінок лиш єднати може, сурму і флейту, мрію й сон.
Основні проблеми, на яких зосереджує увагу автор ще 1670 року, можна спроектувати і на сучасну дійсність, і ми переконаємося, що у ХХІ сторіччі, епоху розвитку наукових галузей, медицини, освоєння космічного простору, розвитку інформаційного суспільства вони залишаються актуальними. То ж чи не є це свідченням того, що людина не вчиться на власних помилках, вона не може досягнути апогею розвитку не покінчивши з тими аморальними якостями характеру, які наштовхують її на нерозумні вчинки? Чи ж нема у нас сьогодні таких Журденів майже у всіх царинах суспільного життя – економіці, політиці, культурі? Думаю, особливо багато їх серед українського народу, інакше ми б давно жили мирно і не так убого, у нас не розвивалися б такі дефекти, як алкоголізм, наркоманія, маніпуляція громадськістю, тотальний обман і дезінформація, вивищування псевдоцінностей, нав’язування не властивих нашому менталітетові стереотипів поведінки. І політикам, і науковцям і сучасним «письменникам-штампістам» є чого повчитися у світових класиків літератури. У Мольєра, наприклад, - стриманості, доброчесності: «Серйозна людина повинна стояти понад усякі образи; найкраща відповідь на них – стриманість і терпіння». Сучасні письменники повинні навчитися писати як Мольєр, акцентувати увагу на моральних цінностях людини, а не на швидкоплинних матеріальних благах чи насолодах для тіла. Література має пробуджувати бажання бути кращим, а не задовольняти низькі тваринні інстинкти. Не гедонізм має бути метою літератури, а дидактизм (пророкування, повчання).
Поля Верлена і його «Поетичне мистецтво» дуже часто називають маніфестом символізму. Та, на жаль, за свої поетичні погляди автор був гостро засуджений критиками. В основі його філософії було зруйнувати будь-які канони класицизму. Що, власне, Полю Верну і вдалося.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/poetichne-mistetstvo-verlen-analiz
Объяснение:
Збірка – “Колись і недавно”
Жанр: ліричний вірш.
Літературний напрям: символізм.
Тема – основні завдання поета
Головна думка: «Найперше – музика у слові!»
Умовно поезію можна поділити на три частини. І саме в центральній частині письменник заперечує класицизм і раціоналізм. Він наголошує на тому, що основним завданням поета є принести естетичне задоволення своєму читачу. А звідси випливає, що для поезії головне – форма, а не зміст.
Віршовий розмір: 4-стопний ямб.
Римування – кільцеве
Художні засоби:
Епітети – наймиліший спів – сп’янілий; зірок осіння метушня.
Метафори – відтінок лиш єднати може, сурму і флейту, мрію й сон.
Порівняння – а не тяжить, немов закови.
Анафора – в нім…в нім.
«Поетичне мистецтво» Поль Верлен
Найперше – музика у слові!
Бери ж із розмірів такий,
Що плине, млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови.
Не клопочись добором слів,
Які б в рядку без вад бриніли,
Бо наймиліший спів – сп’янілий:
Він невиразне й точне сплів,
Джерело: https://dovidka.biz.ua/poetichne-mistetstvo-verlen-analiz
Основні проблеми, на яких зосереджує увагу автор ще 1670 року, можна спроектувати і на сучасну дійсність, і ми переконаємося, що у ХХІ сторіччі, епоху розвитку наукових галузей, медицини, освоєння космічного простору, розвитку інформаційного суспільства вони залишаються актуальними. То ж чи не є це свідченням того, що людина не вчиться на власних помилках, вона не може досягнути апогею розвитку не покінчивши з тими аморальними якостями характеру, які наштовхують її на нерозумні вчинки? Чи ж нема у нас сьогодні таких Журденів майже у всіх царинах суспільного життя – економіці, політиці, культурі? Думаю, особливо багато їх серед українського народу, інакше ми б давно жили мирно і не так убого, у нас не розвивалися б такі дефекти, як алкоголізм, наркоманія, маніпуляція громадськістю, тотальний обман і дезінформація, вивищування псевдоцінностей, нав’язування не властивих нашому менталітетові стереотипів поведінки. І політикам, і науковцям і сучасним «письменникам-штампістам» є чого повчитися у світових класиків літератури. У Мольєра, наприклад, - стриманості, доброчесності: «Серйозна людина повинна стояти понад усякі образи; найкраща відповідь на них – стриманість і терпіння». Сучасні письменники повинні навчитися писати як Мольєр, акцентувати увагу на моральних цінностях людини, а не на швидкоплинних матеріальних благах чи насолодах для тіла. Література має пробуджувати бажання бути кращим, а не задовольняти низькі тваринні інстинкти. Не гедонізм має бути метою літератури, а дидактизм (пророкування, повчання).
вроде так