Світ О. Генрі розмаїтий і багатий. Його геро люди: художники, продавщиці, дрібні службовці. У них часто немає грошей, вони живуть у бідних кварталах, але все одно приваблюють і цікавлять читачів. Чому ось уже скільки років тори письменника не втрачають своєї популярності? Спробуємо розгадати секрет О. Генрі на прикладі декількох його новел.
Молоді художниці Сью та Джонсі, які оселилися в невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, зіткнулися з певними труднощами. Дівчата жили бідно, а восени Джонсі раптово захворіла на пневмонію. Невідомо, чим би закінчилася історія хвороби Джонсі, якби не старий Берман, котрий намалював на стіні листок плюща. Зрозумівши безвихідь становища Джонсі, він вирішив врятувати бідну дівчину, пожертвувавши своїм власним життям.
Мабуть, кожний, хто прочитав новелу О. Генрі, зрозумів, що таке справжнє співчуття й милосердя, що треба бути уважнішими до тих, хто поруч, вчитися «бачити» серцем.
Герої іншої новели О. Генрі «Дари волхвів» Джим і Делла пожертвували один заради одного тим найдорожчим, що в них було. Як відомо, волхви принесли дари немовляті Ісусу Христу від щирого серця. Делла відрізала і продала волосся, щоб купити ланцюжок для годинника Джима, а Джим продав батьківський годинник, щоб купити гребінці для розкішного волосся Делли. Вони це зробили в ім'я любові. Молоді люди чисті душею, як діти. Саме так автор називає їх, захоплюючись їхнім вчинком. Джим і Делла мудрі серцем. Тому вони і є волхвами
Павлуша – один из пяти мальчиков, с которыми познакомился рассказчик у костра, где сидели ребята. Весь облик мальчика говорит о бедственном положении его семьи: вся его одежда «состояла из простой замашной рубахи да из заплатанных портов» . Внешне нескладный: «волосы… всклоченные, черные, глаза серые, скулы широкие, лицо бледное, рябое, рот, как говорится, с пивной котел, тело приземистое, неуклюжее» , Павлуша привлекает своим умным и прямым взглядом, а также силой, звучавшей в голосе. Именно Павлуше доверено наблюдать за варившимся на костре котелком. Значит, это дело привычно для мальчика. Со знанием говорит герой и о рыбе, блеснувшей на реке, и о покатившейся звезде: «…Вишь плеснула, – прибавил он, повернув лицо в направлении реки, – должно быть, щука… А вон звездочка покатилась» . Павел ведет себя по сравнению с другими ребятами наиболее смело. Когда после рассказа Илюши о лесной нечисти все вздрогнули, услышав чей-то шипящий свист, Павел крикнул: «Эх вы, вороны!. . чего всполохнулись? » – и перевел сразу разговор на бытовую тему, сказав о том, что картошка сварилась. Хорошо разбирается герой в повадках лесных зверей и птиц: то он слышит крик цапли, то объясняет, что белый голубок отбился от дома и теперь ищет места для ночлега. Вернувшись с реки, Павел говорит о том, что ему показалось, будто его звал водяной. Всего боявшийся Илюша отмечает, что это плохая примета. Но Павел не боится примет, так как верит в судьбу и считает, что «своей судьбы не минуешь» .
Світ О. Генрі розмаїтий і багатий. Його геро люди: художники, продавщиці, дрібні службовці. У них часто немає грошей, вони живуть у бідних кварталах, але все одно приваблюють і цікавлять читачів. Чому ось уже скільки років тори письменника не втрачають своєї популярності? Спробуємо розгадати секрет О. Генрі на прикладі декількох його новел.
Молоді художниці Сью та Джонсі, які оселилися в невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, зіткнулися з певними труднощами. Дівчата жили бідно, а восени Джонсі раптово захворіла на пневмонію. Невідомо, чим би закінчилася історія хвороби Джонсі, якби не старий Берман, котрий намалював на стіні листок плюща. Зрозумівши безвихідь становища Джонсі, він вирішив врятувати бідну дівчину, пожертвувавши своїм власним життям.
Мабуть, кожний, хто прочитав новелу О. Генрі, зрозумів, що таке справжнє співчуття й милосердя, що треба бути уважнішими до тих, хто поруч, вчитися «бачити» серцем.
Герої іншої новели О. Генрі «Дари волхвів» Джим і Делла пожертвували один заради одного тим найдорожчим, що в них було. Як відомо, волхви принесли дари немовляті Ісусу Христу від щирого серця. Делла відрізала і продала волосся, щоб купити ланцюжок для годинника Джима, а Джим продав батьківський годинник, щоб купити гребінці для розкішного волосся Делли. Вони це зробили в ім'я любові. Молоді люди чисті душею, як діти. Саме так автор називає їх, захоплюючись їхнім вчинком. Джим і Делла мудрі серцем. Тому вони і є волхвами
Подробнее - на -
Объяснение:
Павлуша – один из пяти мальчиков, с которыми познакомился рассказчик у костра, где сидели ребята. Весь облик мальчика говорит о бедственном положении его семьи: вся его одежда «состояла из простой замашной рубахи да из заплатанных портов» . Внешне нескладный: «волосы… всклоченные, черные, глаза серые, скулы широкие, лицо бледное, рябое, рот, как говорится, с пивной котел, тело приземистое, неуклюжее» , Павлуша привлекает своим умным и прямым взглядом, а также силой, звучавшей в голосе. Именно Павлуше доверено наблюдать за варившимся на костре котелком. Значит, это дело привычно для мальчика. Со знанием говорит герой и о рыбе, блеснувшей на реке, и о покатившейся звезде: «…Вишь плеснула, – прибавил он, повернув лицо в направлении реки, – должно быть, щука… А вон звездочка покатилась» . Павел ведет себя по сравнению с другими ребятами наиболее смело. Когда после рассказа Илюши о лесной нечисти все вздрогнули, услышав чей-то шипящий свист, Павел крикнул: «Эх вы, вороны!. . чего всполохнулись? » – и перевел сразу разговор на бытовую тему, сказав о том, что картошка сварилась. Хорошо разбирается герой в повадках лесных зверей и птиц: то он слышит крик цапли, то объясняет, что белый голубок отбился от дома и теперь ищет места для ночлега. Вернувшись с реки, Павел говорит о том, что ему показалось, будто его звал водяной. Всего боявшийся Илюша отмечает, что это плохая примета. Но Павел не боится примет, так как верит в судьбу и считает, что «своей судьбы не минуешь» .
Объяснение: как то так)))