Определи, какому отрывку соответствует данная иллюстрация. BLM Land А этих миров было так много, что в конечном итоге мне надоело жать на кнопки, и я решил нажать на последнюю. Высветился очередной мир 101. Я очутился в новом «прекрасном», «таинственном», во многом отличающемся от всех, мире. И тут передо мной появился во всей своей непривычной, казалось, красе тот самый непривычный первый из миров. Куда я первым делом мечтал попасть, когда придумывал это загадочное устройство. Пока я ждал вхождения в чужой мир, я успел выпить кофе, прочесть одну очень интересную книгу.
Начиная работу над поэмой «Кому на Руси жить хорошо», Некрасов мечтал создать масштабное произведение, в котором отразились бы все знания о крестьянах, накопленные им за жизнь. С раннего детства перед глазами поэта проходило «зрелище бедствий народных», и первые детские впечатления подтолкнули его и в дальнейшем изучать уклад крестьянской жизни. Тяжелый труд, человеческое горе, и вместе с тем – огромная духовная сила народа – все это замечал внимательный взгляд Некрасова. И именно благодаря этому в поэме «Кому на Руси жить хорошо» образы крестьян выглядят настолько достоверными, как будто поэт лично знал своих героев. Логично, что поэма, в которой главным героем выступает народ, насчитывает большое количество крестьянских образов, но стоит вглядеться в них пристальнее – и нас поразит разнообразие и живость этих персонажей.
Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")
Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.
Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.
Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.
Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.
Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.
Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.
Начиная работу над поэмой «Кому на Руси жить хорошо», Некрасов мечтал создать масштабное произведение, в котором отразились бы все знания о крестьянах, накопленные им за жизнь. С раннего детства перед глазами поэта проходило «зрелище бедствий народных», и первые детские впечатления подтолкнули его и в дальнейшем изучать уклад крестьянской жизни. Тяжелый труд, человеческое горе, и вместе с тем – огромная духовная сила народа – все это замечал внимательный взгляд Некрасова. И именно благодаря этому в поэме «Кому на Руси жить хорошо» образы крестьян выглядят настолько достоверными, как будто поэт лично знал своих героев. Логично, что поэма, в которой главным героем выступает народ, насчитывает большое количество крестьянских образов, но стоит вглядеться в них пристальнее – и нас поразит разнообразие и живость этих персонажей.
Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")
Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.
Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.
Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.
Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.
Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.
Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.