Прометей – титан, який зробив багато для людей: відкрив їм «науку чисел і письмен сполучення», дав їм «творчу пам’ять — праматір муз», навчив приручати тварин, впровадив мореплавство, допоміг знаходити залізо, мідь, срібло й золото. В скрутну хвилину не має зла на людей, він жаліє їх і не шкодує про те, що зробив. «Для смертних всі знаряддя ці я винайшов, Собі ж, бездольний, не знайду я Як із біди своєї ізвільнитись» Мужньо зносить усі страждання, усвідомлюючи свою безневинність («Я, страждаю безвинно») і не бажаючи врятувати собі життя розкриттям таємниці про падіння влади Зевса («Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю… Скажу відверто — всіх богів я ненавиджу»)
Риси характеру Прометея: рішучій протест проти тиранії, прихильність до людей, стійкість, мужність, витримка, волелюбність, пристрасність, сила духу, нескореність, безкомпромісність
Прометей – вічний образ, тому що є уособленням самовідданості, шляхетних почуттів і вчинків людини, незгасного прагнення досягти високої мети.
1) В стихотворении М. Ю. Лермонтова «Листок» чувствуется грусть, печаль, неприкаянность, неопределённость, надежда. Стихотворение похоже на грустную песню.
2) Тема стихотворения – одинокие страдания листка, который ищет родственную душу, но так и не находит. Конечно, это рассказ не только о несчастной судьбе листка, но и о человеке — гордом, одиноком, несчастном, о таком человеке, каким был и сам поэт.
3) Листок: Засох, жестокою бурей гонимый, увял, странник, прижался, молит, без сна и покоя, пылен и желт, пришелец; Отчизна сурова.
6) Листок просит чинару приютить его: жизнь его была трудна, сурова, ему одиноко, на душе нет покоя, кроме того, он знает много интересных рассказов, которые усладят ее слух.
7) Чинара отвергает предложение желтого пыльного листка: ей не интересны его небылицы, она пресытилась благами, довольна жизнью, ей больше никого и ничего не надо.
Прометей – титан, який зробив багато для людей: відкрив їм «науку чисел і письмен сполучення», дав їм «творчу пам’ять — праматір муз», навчив приручати тварин, впровадив мореплавство, допоміг знаходити залізо, мідь, срібло й золото. В скрутну хвилину не має зла на людей, він жаліє їх і не шкодує про те, що зробив. «Для смертних всі знаряддя ці я винайшов, Собі ж, бездольний, не знайду я Як із біди своєї ізвільнитись» Мужньо зносить усі страждання, усвідомлюючи свою безневинність («Я, страждаю безвинно») і не бажаючи врятувати собі життя розкриттям таємниці про падіння влади Зевса («Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю… Скажу відверто — всіх богів я ненавиджу»)
Риси характеру Прометея: рішучій протест проти тиранії, прихильність до людей, стійкість, мужність, витримка, волелюбність, пристрасність, сила духу, нескореність, безкомпромісність
Прометей – вічний образ, тому що є уособленням самовідданості, шляхетних почуттів і вчинків людини, незгасного прагнення досягти високої мети.
1) В стихотворении М. Ю. Лермонтова «Листок» чувствуется грусть, печаль, неприкаянность, неопределённость, надежда. Стихотворение похоже на грустную песню.
2) Тема стихотворения – одинокие страдания листка, который ищет родственную душу, но так и не находит. Конечно, это рассказ не только о несчастной судьбе листка, но и о человеке — гордом, одиноком, несчастном, о таком человеке, каким был и сам поэт.
3) Листок: Засох, жестокою бурей гонимый, увял, странник, прижался, молит, без сна и покоя, пылен и желт, пришелец; Отчизна сурова.
Чинара: Молодая, ветви зеленые, изумрудные листья, высокая, солнцем любима, морем, ветром, райскими птицами.
4) Сравнивая два образа – листок и чинару – поэт использует противопоставление (антитезу):
Листок — холод, а чинара – тепло
(«отчизна суровая» и «Чёрное море»).
Листок — засох, чинара – свежа.
Листок – пылен, чинара – чиста.
Листок – странник, чинара нигде не была, ничего не видела.
Листок – одинок, чинара — любима .
5) Листок: оторвался, укатился, засох, увял, докатился, прижался, молит, созрел, вырос, ношуся, засох, увял, знаю, видал.
Чинара
: стоит, не знаю, цвету, блистаю, раскинула
6) Листок просит чинару приютить его: жизнь его была трудна, сурова, ему одиноко, на душе нет покоя, кроме того, он знает много интересных рассказов, которые усладят ее слух.
7) Чинара отвергает предложение желтого пыльного листка: ей не интересны его небылицы, она пресытилась благами, довольна жизнью, ей больше никого и ничего не надо.