ответ:Хома — працівник бюро, “відлюдько інтелектуал”. Марія Карпівна (Маня) — дочка лiсника. Генрись — молодий практикант тата Мані, який виявився злодієм. …”Хлопець ледве 26-літній, рум’яний, ніжний, як панночка. Так мало говорив у товаристві…” Зигмунт Зембецький — ватажок банди. Він був “негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами”. “То був пан високий, сильний, плечистий, як медвідь, з великою чорною бородою, з малими блискучими очима, з понурим видом, від якого віяло якимось холодом і жахом” Володимир Семенович — молодий залізничний інженер. Смирний, делікатний, а потім п’яниця і картяр – “зразу соромився того, але потім перестав…” Никанор Ферапонтович Свєтлов — багатий золотопромисловець з Сибіру, “Немолодий уже, із тульських купців, багач страшенний. …З широкою рудою бородою, з товстим червоним лицем і плескатим носом” Сашка — ватажок банди, який вбив Свєтлова. “Хто він був, якої народності і якої віри, сього не знав ніхто, і до сього було всім байдуже. Мені здається, що він був жид. … Його на місці повісили”. Серебряков — капітан-ісправник, який раз у раз пив та бив Маню і свою шлюбну жінку. “У нього була шлюбна жінка, зла, як гадюка, але загукана ним, держана в страсі і вічних побоях. Подумай, як то було нам жити обом?..” Микола Федорович — військовий, воював з Китаєм: “в остатнім штурмі куля відірвала йому обі ноги, і тепер він лежить безнадійно хорий, лежить і конає отеє вже другий тиждень” поліцмейстер – кум Никанора Ферапонтовича, “його високоблагородіє”; розмовляв так: “коли не хочете завтра сидіти в острозі,.. не робіть комедії… Се вам моя рада і мій розказ…” Карл, батько Марії. Доньчине “загадкове щезнення ввігнало в гріб його”.
Родителями Бима были породистые шотландские сеттеры с длиннейшей родословной, но щенок родился «бракованным». Правильный сеттер «должен быть обязательно чёрный, с блестящим синеватым отливом — цвета воронова крыла, и обязательно с чётко отграниченными яркими отметинами, рыже-красными подпалинами». У Бима же иссине-чёрными были только одно ухо и задняя нога, остальная шёрстка — мягкого желтовато-рыжего окраса. Заводчик хотел утопить неудачного щенка, но Иван Иваныч взял его себе и выкормил из соски.
Писатель Иван Иваныч жил один. Жена его давно умерла, и он часто разговаривал с её портретом. Для Бима он был самым важным человеком в мире — хозяином. Щенок рос очень умным и интеллигентным. Хозяин часто вывозил его за город, на луг или в лес. В первый раз Бим почуял перепела, когда ему исполнился год. «К двум годам Бим стал отличной охотничьей собакой, доверчивой и честной. Он знал уже около ста слов, относящихся к охоте и дому». Он чувствовал настроение хозяина и по глазам мог определить, как тот относится к новому человеку. На врага Бим мог зарычать, но никогда никого не кусал.
ответ:Хома — працівник бюро, “відлюдько інтелектуал”. Марія Карпівна (Маня) — дочка лiсника. Генрись — молодий практикант тата Мані, який виявився злодієм. …”Хлопець ледве 26-літній, рум’яний, ніжний, як панночка. Так мало говорив у товаристві…” Зигмунт Зембецький — ватажок банди. Він був “негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами”. “То був пан високий, сильний, плечистий, як медвідь, з великою чорною бородою, з малими блискучими очима, з понурим видом, від якого віяло якимось холодом і жахом” Володимир Семенович — молодий залізничний інженер. Смирний, делікатний, а потім п’яниця і картяр – “зразу соромився того, але потім перестав…” Никанор Ферапонтович Свєтлов — багатий золотопромисловець з Сибіру, “Немолодий уже, із тульських купців, багач страшенний. …З широкою рудою бородою, з товстим червоним лицем і плескатим носом” Сашка — ватажок банди, який вбив Свєтлова. “Хто він був, якої народності і якої віри, сього не знав ніхто, і до сього було всім байдуже. Мені здається, що він був жид. … Його на місці повісили”. Серебряков — капітан-ісправник, який раз у раз пив та бив Маню і свою шлюбну жінку. “У нього була шлюбна жінка, зла, як гадюка, але загукана ним, держана в страсі і вічних побоях. Подумай, як то було нам жити обом?..” Микола Федорович — військовий, воював з Китаєм: “в остатнім штурмі куля відірвала йому обі ноги, і тепер він лежить безнадійно хорий, лежить і конає отеє вже другий тиждень” поліцмейстер – кум Никанора Ферапонтовича, “його високоблагородіє”; розмовляв так: “коли не хочете завтра сидіти в острозі,.. не робіть комедії… Се вам моя рада і мій розказ…” Карл, батько Марії. Доньчине “загадкове щезнення ввігнало в гріб його”.
Объяснение:
Родителями Бима были породистые шотландские сеттеры с длиннейшей родословной, но щенок родился «бракованным». Правильный сеттер «должен быть обязательно чёрный, с блестящим синеватым отливом — цвета воронова крыла, и обязательно с чётко отграниченными яркими отметинами, рыже-красными подпалинами». У Бима же иссине-чёрными были только одно ухо и задняя нога, остальная шёрстка — мягкого желтовато-рыжего окраса. Заводчик хотел утопить неудачного щенка, но Иван Иваныч взял его себе и выкормил из соски.
Писатель Иван Иваныч жил один. Жена его давно умерла, и он часто разговаривал с её портретом. Для Бима он был самым важным человеком в мире — хозяином. Щенок рос очень умным и интеллигентным. Хозяин часто вывозил его за город, на луг или в лес. В первый раз Бим почуял перепела, когда ему исполнился год. «К двум годам Бим стал отличной охотничьей собакой, доверчивой и честной. Он знал уже около ста слов, относящихся к охоте и дому». Он чувствовал настроение хозяина и по глазам мог определить, как тот относится к новому человеку. На врага Бим мог зарычать, но никогда никого не кусал.
Объяснение: