1) Государь оглядывается на Платова: очень ли он удивлен и на что смотрит; а тот идет глаза опустивши, как будто ничего не видит, -- только из усов кольца вьет.2) Англичане говорят: "Это не отворяется", а он, внимания не обращая, ну замок ковырять.3) Тогда англичане позвали государя в самую последнюю кунсткамеру, где у них со всего света собраны минеральные камни и нимфозории, начиная с самой огромнейшей египетской керамиды до закожной блохи, которую глазам видеть невозможно, а угрызение ее между кожей и телом.4) Только взял мелкоскоп да, ничего не говоря, себе в карман спустил, потому что "он сюда же, -- говорит, -- принадлежит, а денег вы и без того у нас много взяли"5) Этакого пути скоро не сделаешь, да и сделавши его, не скоро отдохнешь -- долго еще будут ноги остекливши и руки трястись.
Жанр — балада, яка має ліро-епічний характер, відтінок фантастичності та майже драматичну напруженість.
Тема — Згубна сила кохання. Головна думка — Кохання – складне і незбагненне почуття. Ліричний герой сумує, йому не дає спокою стара легенда. Художні засоби" Епітети — «коси золоті», «дикої пісні», метафори «Рейн затих», «промінь грає». анафори: «І косу розчісує ним, і дикої пісні співає».) Пісня написана на зразок народних пісень. Ключовим у творі є образ, традиційний для німецького фольклору,— образ Лорелей, дівчини-сирени з Рейну, що чарувала рибалок своїм співом. Це давня народна легенда про загиблу нещасну красуню, яка випливає на узбережжя і заворожує всіх, хто пропливає Рейном. Зачаровані красою русалки, човнярі втрачають пильність і гинуть. Саме Гейне зробив цей сюжет дуже популярним, і його вірш став народною піснею.
Мені подобається, що автора цікавить не стільки легенда, скільки індивідуальне переживання, почуття ліричного героя, які, може, не такої сили, але переживав хоч раз, мабуть, кожен. Саме тому, я вважаю, поезія буде зворушувати серця всіх, хто її прочитає, доти, поки існує людство.
Тема — Згубна сила кохання.
Головна думка — Кохання – складне і незбагненне почуття.
Ліричний герой сумує, йому не дає спокою стара легенда.
Художні засоби" Епітети — «коси золоті», «дикої пісні», метафори «Рейн затих», «промінь грає». анафори: «І косу розчісує ним, і дикої пісні співає».)
Пісня написана на зразок народних пісень. Ключовим у творі є образ, традиційний для німецького фольклору,— образ Лорелей, дівчини-сирени з Рейну, що чарувала рибалок своїм співом. Це давня народна легенда про загиблу нещасну красуню, яка випливає на узбережжя і заворожує всіх, хто пропливає Рейном. Зачаровані красою русалки, човнярі втрачають пильність і гинуть. Саме Гейне зробив цей сюжет дуже популярним, і його вірш став народною піснею.
Мені подобається, що автора цікавить не стільки легенда, скільки індивідуальне переживання, почуття ліричного героя, які, може, не такої сили, але переживав хоч раз, мабуть, кожен. Саме тому, я вважаю, поезія буде зворушувати серця всіх, хто її прочитає, доти, поки існує людство.