Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».
ответ: пишу про детство
Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».Ходит, пол не трогая.
Кто ни выйдет, ни зайдет,
Ручку ей всегда пожмет.
(Дверь, загадки про предметы)
Что за шустрый старичок,
Восемьдесят восемь ног,
Все по полу шаркают
За работой жаркою.
(Веник, загадки про предметы)
В воде она родится,
Но странная судьба —
Воды она боится
И гибнет в ней всегда.
(Соль, загадки про предметы)
Ветер веет – я не вею,
Он не веет – вею я.
Но лишь только я завею,
Ветер веет от меня.
(Веер, загадки про предметы)
С виду клин,
А развернешь – блин.
(Зонтик, загадки про предметы)
Сижу верхом,
Не знаю на ком.
Знакомца встречу —
Соскочу, привечу.
(Шапка, загадки про предметы)
Едва повеяло зимой,
Они теперь всегда с тобой.
Согреют две сестрички,
Зовут их…
(Рукавички, загадки про предметы)
Бел, как снег,
В чести у всех,
В рот попал —
Там пропал.
(Сахар, загадки про предметы)
Сидит на ложке, свесив ножки.
(Лапша, загадки про предметы)
Без рук, без ног,
А в гору лезет.
(Тесто, загадки про предметы)
Пять пальцев,
Ни костей, ни мяса, ни ногтей.
(Перчатки, загадки про предметы)
Хвостик из кости,
А на спинке – щетинки.
(Зубная щетка, загадки про предметы)
На поле родился,
На заводе варился,
На столе растворился.
(Сахар, загадки про предметы)
С ногами, а без рук,
С боками, а без ребер,
Со спиной, а без головы.
(Кресло, загадки про предметы)
Два брюшка, четыре ушка.
Что это такое?
(Подушка, загадки про предметы)
Собака не лает,
А в дом не пускает.
(Замок, загадки про предметы)
Под одной крышей четыре братца живут.
(Стол, загадки про предметы)
Хвост во дворе, нос в конуре.
Кто хвост повернет, тот в дом войдет.
(Ключ в замке, загадки про предметы)
Крутая гора,
Что ни шаг – то нора.
(Лестница, загадки про предметы)
Что зимой дома мерзнет,
А на улице нет?
(Оконное стекло, загадки про предметы)
Всегда видятся, а вместе не сходятся.
(Пол и потолок, загадки про предметы)
Ходит, ходит, а в избу не входит.
(Дверь, загадки про предметы)
Стоит поперек входа.
Одна рука в избе,
Другая на улице.
(Дверь, загадки про предметы)