просві́тництво — широка ідейна течія в полі, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині xvii —xviii століття. представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних забобонів та нестачі справжніх знань. своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. xviii століття називають також добою розуму, адже разом з ідеями просвітництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. саме в цей час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя[1].
просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.
просвітництво зародилося практично одночасно в країнах західної європи: британії, франції, нідерландах, німеччині, італії, іспанії, португалії, але швидко поширилося у всій європі, включно з річчю посполитою і російською імперією. велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування.
ответ:
объяснение:
просві́тництво — широка ідейна течія в полі, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині xvii —xviii століття. представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних забобонів та нестачі справжніх знань. своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. xviii століття називають також добою розуму, адже разом з ідеями просвітництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. саме в цей час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя[1].
просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.
просвітництво зародилося практично одночасно в країнах західної європи: британії, франції, нідерландах, німеччині, італії, іспанії, португалії, але швидко поширилося у всій європі, включно з річчю посполитою і російською імперією. велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування.