Найди в каждом ряду по одной черте — положительной или отрицательной — русского национального характера, которые Надежда Тэффи НЕ изображает в рассказе «Блины». 1. Любовь к жирной пище/ любовь к природе/любовь к военному делу.
2. Ксенофилия/ пристрастие к алкоголю/ склонность к спорам.
3. Гордость за свой язык/ трудности с объяснениями/ ценность семьи.
4. Угрюмость/ переменчивость/ жизнерадостность
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
ответ: Это довольно спорный во потому что люди не всегда удержаться на грани сочувствия и скатываются в жалость. А последнее в большинстве случаев не только не но и уничтожает морально еще больше. Думаю не существует человека который за свою жизнь не разу не пожелал что бы ему посочувствовали. Иногда хочется почувствовать себя слабым и отдаться человеческой доброте и состраданию. Есть люди которые умеют переживать эти моменты, они им но дальше они двигаются сами с новыми силами, но есть личности для которых это превращается в манию. Они в большинстве своем абсолютно бесполезны и вечно ноют, стараясь этим заставить окружающих почувствовать состродание. Трудно сказать чем это вызвано. Слабостью духа, эффектом "маминого ребенка" который привык что что бы он не делал, все примут его сторону и скажут какой он бедный и несчастный, но факт остается фактом. Им необходима эта доза сочувствия иначе начинается ломка.
Объяснение: