Левша - талантливый, искусный мастер из Тулы, один из лучших оружейников России: "...оружейники три человека, самые искусные из них, один косой Левша..."
"...недостойно искусных людей, на которых теперь почивала надежда нации."
"...три искусника ни на какой спрос не отпираются..."
Левша разбирается в "металлическом деле", то есть умеет работать с металлом: "Туляки, люди умные и сведущие в металлическом деле..."
Левша - это прозвище героя, полученное им за то, что он все делает левой рукой - даже крестится. Настоящее имя героя неизвестно: – А зачем же он левой рукой крестится? <...> – Он – левша и все левой рукой делает.
Мастер Левша - бедный крестьянин: "Мы люди бедные и по бедности своей мелкоскопа не имеем, а у нас так глаз пристрелявши."
Оружейник Левша - малограмотный, необразованный человек, как и большинство крестьян: "Наша наука простая: по Псалтирю да по Полусоннику, а арифметики мы нимало не знаем. <...> У нас это так повсеместно..."
Левша живет в Туле в маленьком домике - "тесной хороминке": "...да всю крышу с маленького домика сразу и своротили... у мастеров в их тесной хороминке*..." (*от слова "хоромы")
У Левши есть старенькие родители, о которых он говорит с любовью: "...У меня, – говорит, – дома родители есть." "...тятенька* мой уже старичок, а родительница – старушка и привыкши в свой приход в церковь ходить..." (*тятенька - то есть отец)
Левша - холостяк, то есть состоит в "холостом звании": "...я еще в холостом звании."
О внешности Левши известно, что он страдает косоглазием ("косой Левша"), имеет на щеке родимое пятно, а на висках - выдранные волосы:
"...один косой Левша, на щеке пятно родимое, а на висках волосья при ученье выдраны..."
Бедный мастер Левша одевается скромно и носит стоптанную обувь: "...на ходу крючки в кафтанах застегивают..."
"...за шивороток косого Левшу, так что у того все крючочки от казакина* отлетели..."
"Идет в чем был: в опорочках**, одна штанина в сапоге, другая мотается, а озямчик*** старенький, крючочки не застегаются, порастеряны, а шиворот разорван; но ничего, не конфузится."
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Объяснение:
Левша - талантливый, искусный мастер из Тулы, один из лучших оружейников России: "...оружейники три человека, самые искусные из них, один косой Левша..."
"...недостойно искусных людей, на которых теперь почивала надежда нации."
"...три искусника ни на какой спрос не отпираются..."
Левша разбирается в "металлическом деле", то есть умеет работать с металлом: "Туляки, люди умные и сведущие в металлическом деле..."
Левша - это прозвище героя, полученное им за то, что он все делает левой рукой - даже крестится. Настоящее имя героя неизвестно: – А зачем же он левой рукой крестится? <...> – Он – левша и все левой рукой делает.
Мастер Левша - бедный крестьянин: "Мы люди бедные и по бедности своей мелкоскопа не имеем, а у нас так глаз пристрелявши."
Оружейник Левша - малограмотный, необразованный человек, как и большинство крестьян: "Наша наука простая: по Псалтирю да по Полусоннику, а арифметики мы нимало не знаем. <...> У нас это так повсеместно..."
Левша живет в Туле в маленьком домике - "тесной хороминке": "...да всю крышу с маленького домика сразу и своротили... у мастеров в их тесной хороминке*..." (*от слова "хоромы")
У Левши есть старенькие родители, о которых он говорит с любовью: "...У меня, – говорит, – дома родители есть." "...тятенька* мой уже старичок, а родительница – старушка и привыкши в свой приход в церковь ходить..." (*тятенька - то есть отец)
Левша - холостяк, то есть состоит в "холостом звании": "...я еще в холостом звании."
О внешности Левши известно, что он страдает косоглазием ("косой Левша"), имеет на щеке родимое пятно, а на висках - выдранные волосы:
"...один косой Левша, на щеке пятно родимое, а на висках волосья при ученье выдраны..."
Бедный мастер Левша одевается скромно и носит стоптанную обувь: "...на ходу крючки в кафтанах застегивают..."
"...за шивороток косого Левшу, так что у того все крючочки от казакина* отлетели..."
"Идет в чем был: в опорочках**, одна штанина в сапоге, другая мотается, а озямчик*** старенький, крючочки не застегаются, порастеряны, а шиворот разорван; но ничего, не конфузится."
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.