1) Цыганок из произведения «Детство» - персонаж второстепенный. Но именно он повлиял на формирование личности мальчика Алеши. Цыганок с Алешей были хорошими друзьями. Очень много времени они проводили вместе. Цыганок был добрый. От Ивана Алеша Плешков научился правилам поведения в обществе, от него он получал важные советы. Цыганок переживал за Алешу, научил, как правильно вести себя во время порки, защищал от деда. Алеша переживал за Ивана, просил не воровать. Очень был расстроен смертью Цыганка.
2)В этой повести главный герой предстает добрым ребенком, не видевшим в жизни зла до тех пор, пока не попал в дом Кашириных, в котором Алеша не перестает удивляться тому, как люди могут быть жестоки и несправедливы. Всей душой он тянется к людям добрым: своей бабушке Акулине Ивановне, приемышу Цыганку, постояльцу по прозвищу Хорошее Дело. В то же время он чувствует отчужденность по отношению к деду, своим дядьям, двоюродным братьям, уличным мальчишкам. Алеша стремится к познанию мира через общение со взрослыми людьми: у деда он учится грамоте, от деда и бабушки он узнает о Боге, от Хорошего дела - о научных исследованиях.
3) На Алёшу большое влияние оказала его бабушка Акулина Ивановна .Она учила мальчика всему хорошему и доброму , рассказывала сказки , от которых все приходили в восторг .В трудных минутах и стояла горой за внука , когда дед наказывал без всякой причины .Она заняла главное место в жизни и судьбе мальчика . Именно такой запомнилась бабушка Алёше доброй , весёлой ,смелой .
Герой однієї з найвідоміших комедій Мольєра "Міщанин-шляхтич" — такий собі пан Журден. Нажив він собі грошенят, а от роду був ну зовсім не аристократичного. А так хотілося панові Журдену стати одним із них — тобто дворянином. Це бажання настільки заволоділо його думками і всім його єством, що він став виглядати наївно, часом кумедно, а часом і зовсім по-дурному.
Мольєр часто зустрічався у житті з такими міщанами-шляхтичами, засліпленими бажанням "стрибнути вище голови". Про це свідчать афоризми видатного драматурга. Скажімо, такий: "Доброчесність — це перша ознака шляхетності, іменам я надаю набагато менше значення, ніж вчинкам".
Для того, щоб трохи зрівнятися зі шляхтичами, пан Журден винайняв для себе вчителів музики, танців, фехтування. Вони швидко зрозуміли недолугість свого учня і почали грати на його почуттях. Розмовляючи між собою, вчителі музики і танців визнають, що пан Журден вдає із себе галантного шляхтича, а сам анічогісінько не тямить у мистецтві, проте добре платить, і це найголовніше. Це, може, і добре, що пан Журден людина темна і аплодує кожній нісенітниці, бо за його гроші можна пробачити Журдену всяку дурість. Учитель музики наголошує на тому, що пан прославить їхній хист серед вельможного товариства: "...він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього".
Можна було б привітати бажання пана Журдена вивчати не лише мистецтво, а й науки, зокрема філософію, якби всі його зусилля не були спрямовані лише на те, щоб виглядати шляхетним в очах інших. До того ж через складність він відкинув логіку і процеси мислення, віддавши перевагу орфографії. Адже це заняття не вимагало ніяких розумових зусиль. Задоволений уроком, пан Журден звернувся до вчителя з проханням до написати ніжну записочку до однієї шляхетної дами. Вчитель погодився. Він тільки запитав, прозою чи віршем хоче написати пан. Журден був спантеличений. Вчителеві довелося пояснити значення слів "проза" і "вірш". Здивований Журден не втримався від репліки: "Далебі, понад сорок років розмовляю я прозою, а мені це ніколи й на думку не спадало".
1) Цыганок из произведения «Детство» - персонаж второстепенный. Но именно он повлиял на формирование личности мальчика Алеши. Цыганок с Алешей были хорошими друзьями. Очень много времени они проводили вместе. Цыганок был добрый. От Ивана Алеша Плешков научился правилам поведения в обществе, от него он получал важные советы. Цыганок переживал за Алешу, научил, как правильно вести себя во время порки, защищал от деда. Алеша переживал за Ивана, просил не воровать. Очень был расстроен смертью Цыганка.
2)В этой повести главный герой предстает добрым ребенком, не видевшим в жизни зла до тех пор, пока не попал в дом Кашириных, в котором Алеша не перестает удивляться тому, как люди могут быть жестоки и несправедливы. Всей душой он тянется к людям добрым: своей бабушке Акулине Ивановне, приемышу Цыганку, постояльцу по прозвищу Хорошее Дело. В то же время он чувствует отчужденность по отношению к деду, своим дядьям, двоюродным братьям, уличным мальчишкам. Алеша стремится к познанию мира через общение со взрослыми людьми: у деда он учится грамоте, от деда и бабушки он узнает о Боге, от Хорошего дела - о научных исследованиях.
3) На Алёшу большое влияние оказала его бабушка Акулина Ивановна .Она учила мальчика всему хорошему и доброму , рассказывала сказки , от которых все приходили в восторг .В трудных минутах и стояла горой за внука , когда дед наказывал без всякой причины .Она заняла главное место в жизни и судьбе мальчика . Именно такой запомнилась бабушка Алёше доброй , весёлой ,смелой .
Объяснение:
Герой однієї з найвідоміших комедій Мольєра "Міщанин-шляхтич" — такий собі пан Журден. Нажив він собі грошенят, а от роду був ну зовсім не аристократичного. А так хотілося панові Журдену стати одним із них — тобто дворянином. Це бажання настільки заволоділо його думками і всім його єством, що він став виглядати наївно, часом кумедно, а часом і зовсім по-дурному.
Мольєр часто зустрічався у житті з такими міщанами-шляхтичами, засліпленими бажанням "стрибнути вище голови". Про це свідчать афоризми видатного драматурга. Скажімо, такий: "Доброчесність — це перша ознака шляхетності, іменам я надаю набагато менше значення, ніж вчинкам".
Для того, щоб трохи зрівнятися зі шляхтичами, пан Журден винайняв для себе вчителів музики, танців, фехтування. Вони швидко зрозуміли недолугість свого учня і почали грати на його почуттях. Розмовляючи між собою, вчителі музики і танців визнають, що пан Журден вдає із себе галантного шляхтича, а сам анічогісінько не тямить у мистецтві, проте добре платить, і це найголовніше. Це, може, і добре, що пан Журден людина темна і аплодує кожній нісенітниці, бо за його гроші можна пробачити Журдену всяку дурість. Учитель музики наголошує на тому, що пан прославить їхній хист серед вельможного товариства: "...він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього".
Можна було б привітати бажання пана Журдена вивчати не лише мистецтво, а й науки, зокрема філософію, якби всі його зусилля не були спрямовані лише на те, щоб виглядати шляхетним в очах інших. До того ж через складність він відкинув логіку і процеси мислення, віддавши перевагу орфографії. Адже це заняття не вимагало ніяких розумових зусиль. Задоволений уроком, пан Журден звернувся до вчителя з проханням до написати ніжну записочку до однієї шляхетної дами. Вчитель погодився. Він тільки запитав, прозою чи віршем хоче написати пан. Журден був спантеличений. Вчителеві довелося пояснити значення слів "проза" і "вірш". Здивований Журден не втримався від репліки: "Далебі, понад сорок років розмовляю я прозою, а мені це ніколи й на думку не спадало".