Напишите отзыв о рассказе В.М. Шукшина «Далекие зимние вечера»
План отзыва о рассказе:
1. Автор, название рассказа (где, когда, кем опубликован).
2. Краткие сведения о писателе.
3. Сюжет (о чём говорится в рассказе – кратко).
4. Главная мысль (идея) рассказа.
5. Главные герои рассказа. Кто из героев вызвал симпатию или антипатию, почему?
6. Какими достоинствами (и/или недостатками) обладает этот рассказ? Что отличает его от прочитанных вами ранее рассказов этого автора, рассказов других авторов на аналогичную тему? Что сближает?
7. Что даёт чтение этого рассказа? Советуете ли вы другим прочитать этот рассказ?
Валентин Распутин известный писатель. Он написал множеств поучительных произведений. Одним из них является наполненное добротой произведения "Уроки французского".
Распутин написал рассказ о бедно живущем мальчике и доброй учительнице, готовой В произведении автор заключил несколько уроков доброты, примеры нравственности и хороших людей.
Бедного пятиклассника так называемые друзья предали сразу же, после его несколько побед в детской игре. Он получил пару ударов от старшего мальчика в компании. На следующий день, придя с синяками на лице, он боялся что учительница французского все узнает и отругает его. Она и правда все узнала, что мальчику не хватает денег на еду, и что он вынужден играть на деньги. Но, мальчик получил только понимание и поддержу от учителя в свою сторону.Это и было первым уроком доброты.
Лидия Михайловна старалась ученику всеми Она отправляла посылки с едой, приглашала к себе в дом и угощала ужином, но мальчик не принял её Будучи довольно скромным, мальчишка не считал правильным принимать "подачки". Следующим уроком доброты является то, что нужно уметь принимать если ты сильно в этом нуждаешься. Но какими бы учитель не пыталась накормить ученика, тот не соглашался и возвращал все обратно.
Пойдя на риск, Лидия Михайловна предложила пятикласснику игру на деньги. Она поддавалась ему, чтобы он смогу выиграть деньги и купить молока. Однажды директор застукал их в кабинете за очередной игрой и учительница спокойно призналась во всем. Вскоре она вернулась в родной город, но о мальчике не забыла, как и он о ней. Женщина отправила мальчику огромную посылку, в ней лежали макаронны и яблоки, которые ребенок видел только на картинах.
Мальчик же, запомнил свою учительницу французского и классную руководительницу на всю жизнь. Проявления доброты Лидии Михайловны в его сторону стали бесценными для мальчика. Учитель стал воплощением гуманного человека. Произведение " Уроки французского" доказывает доброту некоторых людей, дает надежду, что гуманные люди ещё существуют. Главная мысль рассказа:нужно другим, когда они в этом нуждаются и верить в то, что тебе и не оставят одного в трудную минуту.
Источник: Сочинение Уроки доброты в рассказе Уроки французского Распутина 6 класс
Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...
Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Але щоб краще зрозуміти його як нашого сучасника, треба повністю осягнути його як сучасника людей, проблем, суспільства XIX століття. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти у його час. Лише так між нами й ним буде глибше взаєморозуміння.
Ми щиро захоплюємося високим образом Кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям соціальної і національної справедливості, відданістю правді і свободі. Та чи можемо сповна уявити собі, що за цим стояло, скільки це вимагало душевних сил і боротьби, скільки це коштувало мук і болю, скільки для цього треба було прозрінь думки і висоти духу? Щоб це уявити, треба добре знати не лише самого Шевченка, а й його епоху, атмосферу життя суспільства, його сучасників. І не тільки однодумців та друзів, а й супротивників, опонентів і антиподів. Увесь широкий спектр поглядів, інтересів і настроїв епохи, що у своїй сукупності й створювали ту історичну реальність, в якій він був собою.
Великий подвиг Тараса Шевченка полягав передусім у тому, що він, винищивши поняття про свій народ – повернувши цьому поняттю його споконвічну гідність, – водночас підніс до загальнолюдського рівня і відроджувану літературу цього народу.
І не менш великий подвиг його в тому, що відроджувану літературу свого народу він запліднив найпередовішими ідеями свого часу і навіть випереджальними. Не запозиченими (хоч начитаність його, відбита в щоденниках і в автобіографічних повістях, безсумнівна, а зацікавлення його досягненнями людської думки було постійно велике), а тими, до яких підводив і досвід власного народу, які народжувалися з болю і роздумів про нього, з потреб боротьби за його кращу долю, за його майбутнє. І, звичайно ж, з високого поняття про людину, про людство.
Шевченко – творець в українській літературі, в духовному житті України того могутнього і нещадного духу національної самокритики, того “національного сорому”, який завжди є потребою і передумовою великого національного руху, всякого національного відродження. Поезія Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу. Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії. У глибини майбутнього посилав він свої непорушні заповіти синам свого народу, і серед цих заповітів перший і останній:
Свою Україну любіть,
Любіть її... во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Объяснение: