Напишите эссе-рассуждение на тему: Нужно ли знать мифологию человеку XXI века? Обратите внимание на критерии оценивания: – создает текст-рассуждение: тезис-утверждение, аргументы, вывод-
– приводит 3 цитаты из мифов - за цитату ( )
– использует 3 изобразительно-выразительных средства языка за 1 средство выразительности ( )
– применяет 3 средства привлечения внимания читателя:
обращения, восклицательные и побудительные предложения - ​

Відповідь:“Пурпурові вітрила” характеристика Ассоль Ассоль – головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль – це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько – суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим.

Артур Грей – головний герой повісті «Пурпурові вітрила», виходець із знатного роду, єдиний син Ліонеля і Ліліан Грей. З дитинства Артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. Він відрізнявся живою і мрійливою ​​душею. Коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод. Так, наприклад, побачивши картину розп’яття Христа, він вирішив зафарбувати цвяхи і кров на руках нещасного, бо вважав це неправильним. Його життя змінилася, коли у віці дванадцяти років він побачив картину з великим кораблем, що плив по хвилях. Він вирішив вирости і стати капітаном власного судна. Так все і сталося. Приблизно п’ять років він плавав з капітаном Гопом, який навчив його всім премудростям морської справи, а потім придбав свій трищогловий галіот під назвою «Секрет». Одного разу доля закинула Грея до берегів міста Лісс, поряд з яким розташовувалася село Каперни. Там, на вечірній рибалці, він випадково побачив сплячу дівчину і закохався в неї. Це була Ассоль.

Пояснення:

Чичиков Павел Иванович – главный герой произведения Н. В. Гоголя «Мёртвые души», бывший чиновник, а ныне махинатор. Ему принадлежит идея аферы с мертвыми душами крестьян. Этот персонаж присутствует во всех главах. Он все время путешествует по России, знакомится с зажиточными помещиками и чиновниками, входит к ним в доверие, а затем пытается проворачивать всяческие махинации. Чичиков – это новый вид авантюриста-изобретателя в русской литературе. Сам автор частично оправдывает действия Чичикова, так как видит, что он не безнадежен. Внешне этот персонаж недурен. Он не сильно толстый, но и не худой, не выглядит старо, но уже и не молод. Основные черты героя – усредненность и предприимчивость. Его усредненность проявляется не только во внешности, но и в манере общаться. Он всегда говорит «ни громко, ни тихо, а совершенно так, как следует», ко всем умеет найти подход, везде слывет «своим человеком». В Чичикове всего понемногу. Он предприимчив, но не проявляет грубую деловитость, как Собакевич. У него нет мечтательности Манилова, простодушия Коробочки и разгульности Ноздрева. Этот человек активный и деятельный, каждую копейку бережет, даже полученное наследство не растрачивает, а приумножает. При этом он не склонен к безудержной жадности как Плюшкин. Деньги для Чичикова не цель, а средство. Он всего лишь желает обеспечить себе достойное существование. О детстве и юности героя известно немного. Родители были дворянами. Отец настоятельно рекомендовал ему водиться только с богатыми и всегда угождать начальству. О таких вещах, как чувство долга, честь и достоинство он ничего не говорил, вот Павел и вырос таким. Он и сам быстро сообразил, что такие высокие ценности мешают достижению заветной цели, оттого и пробивал себе дорогу собственными усилиями, заглушая голос совести. В школе он был прилежным учеником, но без талантов. Единственное, что умел, так это продавать что-либо товарищам и показывать фокусы за деньги. После учебы поступил на службу в казенную палату. Затем сменял не одну работу и везде хотел нажиться. Когда в очередной раз нужно было начинать все сначала, он придумал идею с «мертвыми душами». Несмотря на то, что Чичиков – плут и мошенник, упорство и изобретательность героя не остаются незамеченными.