я будь-коли замислювалася про сенс життя. щоб знайти відповіді це питання, я звернулася до твору в.г.короленко "сліпий музикант". до кожного людини у певний час встає питання про його подальшу долю, ставлення до людей і до світу. світ навколо величезний, у ньому різних доріг, і майбутнє людини,
його щастя залежить від правильного вибору свого життєвого шляху. але що робити тому, кому невідомий це величезна світ, - сліпій? герою короленка - слепорождённому петру - доводиться пройти чимало перешкод шляху на щастя. з дитинства він теж знав один світ, спокійний і надійний. він знав тепло
сім'ї та добре дружнє участь евеліни. неможливість побачити світ, красу оточуючої природи засмучувала його, але уявляв той інший світ завдяки чуйному сприйняттю його звуків. однак до першої зустріччю із реальним світом, першим потрясінням петруси стає зустріч із сім'єю ставрученков . він довідається
існування іншого світу, світу поза садиби. спочатку до цих розмов, суперечкам сліпий прислухався "висловлювати захопленого здивування, але він було не помітити, що ця жива хвиля котиться повз нього, що їй перед ним немає діла". він почувається чужим. ця зустріч різко загострила його страждання,
заселила у душі сумніви. дуже сильно змінюється ставлення петруси до життя після чергової зустрічі зі сліпими звонарями під час відвідання монастиря. одне з них - роман - був добрим, але осліп, коли і було сім років від народження, другий - егорий - був злим, ненавидів дітей, він ненавидів той інший
світ, долю, яка настільки жорстока його обділила. петро відчував свою схожість з егорием , нині він вважав, що це слепорождённые злі, він заздрив сліпим жебракам, які у турботі про годівлю і теплі забувають про своєму горі. але зустріч із справжнім сліпим жебракам потрясає її. і твёрдый , як сталь,
дядько максим пропонує петру кинути всі переваги заможного життя і по-справжньому випробувати всі труднощі, доля нещасних. "ти вмієш лише блюзнити зі своєю сытою заздрість чужому голоду! " - кидає максим своєму племіннику. і петро зрештою приєднується до бродячим сліпим музикантам. після
бродяжництва зі сліпими і паломництва до чудотворною іконі озлоблення проходить: петро справді вилікувався, але не фізичного недуги, як від недуги душевного. на зміну злобі приходить почуття співчуття до людей, бажання нічого вдіяти. сліпий знаходить сили у музиці. через музику може впливати на
людей, розповідати їм найголовніше, те про життя, що це важко зрозумів вона сама. так само значної ролі у житті петра зіграла його подруга евеліна. вона стала світлим плямою, усе ж надією, які петру подолати своє горі ай-петрі і знайти щастя. з дитинства вони були, суспільство так і дбайливе увагу
дівчинки і підтримувало сліпого. їх дружба багато дала і эвелине ; як і петро, її практично вони мали ставлення до життя поза садиби. зустріч пройшла з братами ставрученко був і неї зустріччю з незнайомим та очі великою світом, який був готовий узяти її. молодих людей намагаються захопити мріями
та сподіваннями, мрії опьяняют її, але в життя немає петру. вона розуміє страждання й сумніву петра і робить "тихий подвиг любові": вона перша говорить про своєму почутті петру. заради нього одразу й назавжди закриває собі шлях, так заманливо змальований студентами. і письменник зміг нас
переконати, що це був не жертва, а прояв щирої та дуже самовідданого кохання. вважаю, що петруся знайшов своє щастя, він подолав перешкоди, труднощі, які з його шляху. він подолав ту злість, той егоїзм, з яким, як він вважав, живуть все слепорождённые . сліпий музикант виконав нелегкий шлях на
щастя. але і є життя, і є щастя. потрібно жити, попри що, долаючи труднощі, йти до запланованої мети. адже життя у постійному прагненні, досягненні і новому прагненні. потрібно перемагати темні боку свого життя, тому "доводиться налягати на вёсла " і до світла
в отличие от эвклида, архимеда вспоминали в античности лишь от случая к случаю. если мы что-то знаем о его работах, то лишь тому интересу, который питали к ним в константинополе в 6-9 в. эвтокий, , родившийся в конце 5 в., прокомментировал по крайней мере
три работы архимеда, по-видимому, наиболее известные в то время: «о шаре и цилиндре», «об измерении круга» и «о равновесии плоских фигур». работы архимеда и комментарии эвтокия изучали и преподавали анфимий из тралл и исидор из милета, архитекторы собора св. софии, возведенного в константинополе в
правление императора юстиниана. реформа преподавания , которую проводил в константинополе в 9 в. лев фессалоникийский, по-видимому, способствовала собиранию работ архимеда. тогда же он стал известен мусульманским . арабским авторам недоставало некоторых наиболее важных работ архимеда, но в целом
арабы овладели , изложенными в других работах архимеда, и нередко блестяще ими пользовались. средневековые латиноязычные ученые впервые услышали об архимеде в 12 в., когда появились два перевода с арабского на латынь его сочинения «об измерении круга». лучший перевод принадлежал знаменитому
переводчику герарду кремонскому, и в последующие три столетия он послужил основой многих изложений и расширенных версий. герарду принадлежал также перевод трактата слова сынов моисеевых арабского 9 в. бану мусы, в котором приводились теоремы из сочинения архимеда «о шаре и цилиндре» с
доказательством, аналогичным у архимеда. в начале 13 в. иоанн де тинемюэ перевел сочинение «о криволинейных поверхностях», по которому видно, что автор был знаком с другой работой архимеда – «о шаре и цилиндре». в 1269 доминиканец вильгельм из мербеке перевел с древнегреческого почти весь корпус
работ архимеда. для перевода вильгельм из мербеке использовал две из трех известных нам византийских рукописей. этот перевод имел хождение в 14 в. в париже. он использовался также якобом кремонским, когда в середине 15 в. тот предпринял новый перевод корпуса сочинений архимеда. после 1544
известность архимеда начала возрастать, и его методы оказали значительное влияние на таких ученых, как симон стевин и галилей, а тем самым, хотя и косвенно, воздействовали на формирование современной механики.
я будь-коли замислювалася про сенс життя. щоб знайти відповіді це питання, я звернулася до твору в.г.короленко "сліпий музикант". до кожного людини у певний час встає питання про його подальшу долю, ставлення до людей і до світу. світ навколо величезний, у ньому різних доріг, і майбутнє людини,
його щастя залежить від правильного вибору свого життєвого шляху. але що робити тому, кому невідомий це величезна світ, - сліпій? герою короленка - слепорождённому петру - доводиться пройти чимало перешкод шляху на щастя. з дитинства він теж знав один світ, спокійний і надійний. він знав тепло
сім'ї та добре дружнє участь евеліни. неможливість побачити світ, красу оточуючої природи засмучувала його, але уявляв той інший світ завдяки чуйному сприйняттю його звуків. однак до першої зустріччю із реальним світом, першим потрясінням петруси стає зустріч із сім'єю ставрученков . він довідається
існування іншого світу, світу поза садиби. спочатку до цих розмов, суперечкам сліпий прислухався "висловлювати захопленого здивування, але він було не помітити, що ця жива хвиля котиться повз нього, що їй перед ним немає діла". він почувається чужим. ця зустріч різко загострила його страждання,
заселила у душі сумніви. дуже сильно змінюється ставлення петруси до життя після чергової зустрічі зі сліпими звонарями під час відвідання монастиря. одне з них - роман - був добрим, але осліп, коли і було сім років від народження, другий - егорий - був злим, ненавидів дітей, він ненавидів той інший
світ, долю, яка настільки жорстока його обділила. петро відчував свою схожість з егорием , нині він вважав, що це слепорождённые злі, він заздрив сліпим жебракам, які у турботі про годівлю і теплі забувають про своєму горі. але зустріч із справжнім сліпим жебракам потрясає її. і твёрдый , як сталь,
дядько максим пропонує петру кинути всі переваги заможного життя і по-справжньому випробувати всі труднощі, доля нещасних. "ти вмієш лише блюзнити зі своєю сытою заздрість чужому голоду! " - кидає максим своєму племіннику. і петро зрештою приєднується до бродячим сліпим музикантам. після
бродяжництва зі сліпими і паломництва до чудотворною іконі озлоблення проходить: петро справді вилікувався, але не фізичного недуги, як від недуги душевного. на зміну злобі приходить почуття співчуття до людей, бажання нічого вдіяти. сліпий знаходить сили у музиці. через музику може впливати на
людей, розповідати їм найголовніше, те про життя, що це важко зрозумів вона сама. так само значної ролі у житті петра зіграла його подруга евеліна. вона стала світлим плямою, усе ж надією, які петру подолати своє горі ай-петрі і знайти щастя. з дитинства вони були, суспільство так і дбайливе увагу
дівчинки і підтримувало сліпого. їх дружба багато дала і эвелине ; як і петро, її практично вони мали ставлення до життя поза садиби. зустріч пройшла з братами ставрученко був і неї зустріччю з незнайомим та очі великою світом, який був готовий узяти її. молодих людей намагаються захопити мріями
та сподіваннями, мрії опьяняют її, але в життя немає петру. вона розуміє страждання й сумніву петра і робить "тихий подвиг любові": вона перша говорить про своєму почутті петру. заради нього одразу й назавжди закриває собі шлях, так заманливо змальований студентами. і письменник зміг нас
переконати, що це був не жертва, а прояв щирої та дуже самовідданого кохання. вважаю, що петруся знайшов своє щастя, він подолав перешкоди, труднощі, які з його шляху. він подолав ту злість, той егоїзм, з яким, як він вважав, живуть все слепорождённые . сліпий музикант виконав нелегкий шлях на
щастя. але і є життя, і є щастя. потрібно жити, попри що, долаючи труднощі, йти до запланованої мети. адже життя у постійному прагненні, досягненні і новому прагненні. потрібно перемагати темні боку свого життя, тому "доводиться налягати на вёсла " і до світла
iv. последователи архимеда
в отличие от эвклида, архимеда вспоминали в античности лишь от случая к случаю. если мы что-то знаем о его работах, то лишь тому интересу, который питали к ним в константинополе в 6-9 в. эвтокий, , родившийся в конце 5 в., прокомментировал по крайней мере
три работы архимеда, по-видимому, наиболее известные в то время: «о шаре и цилиндре», «об измерении круга» и «о равновесии плоских фигур». работы архимеда и комментарии эвтокия изучали и преподавали анфимий из тралл и исидор из милета, архитекторы собора св. софии, возведенного в константинополе в
правление императора юстиниана. реформа преподавания , которую проводил в константинополе в 9 в. лев фессалоникийский, по-видимому, способствовала собиранию работ архимеда. тогда же он стал известен мусульманским . арабским авторам недоставало некоторых наиболее важных работ архимеда, но в целом
арабы овладели , изложенными в других работах архимеда, и нередко блестяще ими пользовались. средневековые латиноязычные ученые впервые услышали об архимеде в 12 в., когда появились два перевода с арабского на латынь его сочинения «об измерении круга». лучший перевод принадлежал знаменитому
переводчику герарду кремонскому, и в последующие три столетия он послужил основой многих изложений и расширенных версий. герарду принадлежал также перевод трактата слова сынов моисеевых арабского 9 в. бану мусы, в котором приводились теоремы из сочинения архимеда «о шаре и цилиндре» с
доказательством, аналогичным у архимеда. в начале 13 в. иоанн де тинемюэ перевел сочинение «о криволинейных поверхностях», по которому видно, что автор был знаком с другой работой архимеда – «о шаре и цилиндре». в 1269 доминиканец вильгельм из мербеке перевел с древнегреческого почти весь корпус
работ архимеда. для перевода вильгельм из мербеке использовал две из трех известных нам византийских рукописей. этот перевод имел хождение в 14 в. в париже. он использовался также якобом кремонским, когда в середине 15 в. тот предпринял новый перевод корпуса сочинений архимеда. после 1544
известность архимеда начала возрастать, и его методы оказали значительное влияние на таких ученых, как симон стевин и галилей, а тем самым, хотя и косвенно, воздействовали на формирование современной механики.