Напишить висловлення на тему "чому м. цвєтаєва у вірші "книжки в обкладинках червоних" називає світ дитинства й імена улюблених героїв " золотих часів"? (7-8 речень) іть
Жив собі у минулому столітті на Закарпатті богатир Іван Фірцак, якого ще звуть Іваном Силою. Це була реальна постать нашої історії. Люди прозвали його ще Кротоном на честь давньогрецького силача, що міг носити бика на плечах. Іван сам теж міг носити биків на плечах. Можна вважати Івана Силу гордістю історії України. Таких людей треба більше, бо вони – великі та яскраві особистості.
Я читав художній твір про цього силача. Він називається «Неймовірні пригоди Івана Сили». Там розповідається, як Іван виборов титул найсильнішої людини світу. А починав він з простої важкої селянської роботи, а потім з простого вантажника на вокзалі. Твір розповідає про справжню дружбу, адже багато чим Іван завдячував своєму тренерові доктору Брякусу. Той зумів розпізнати його талант. На жаль, тренер рано загинув та не побачив світової перемоги учня.
Іван Сила був такою міцною людиною, що міг лежати на товченому склі, тягати зубами вантажівки, розривати ланцюги з заліза. Одного разу, коли він ще жив у карпатському селі, він мав орати поле плугом з коровою. Йому стало шкода тварини, тому він запряг до плугу себе замість корови та сам виорав поле.
Мені Іван Сила подобається тому, що він наполегливо тренувався та зумів показати усім свій талант. Я ще бачив про нього український фільм, що так і названий: «Іван Сила». Щоб ставати сильнішим, парубок цілими днями усюди носив з собою гирю у двадцять п’ять кілограмів. Він навіть їздив з нею у трамваях! А пізніше вже навчився такими гирями жонглювати! Іван – сильна духом та цілеспрямована людина. Він – приклад справжнього спортсмена.
Жив собі у минулому столітті на Закарпатті богатир Іван Фірцак, якого ще звуть Іваном Силою. Це була реальна постать нашої історії. Люди прозвали його ще Кротоном на честь давньогрецького силача, що міг носити бика на плечах. Іван сам теж міг носити биків на плечах. Можна вважати Івана Силу гордістю історії України. Таких людей треба більше, бо вони – великі та яскраві особистості.
Я читав художній твір про цього силача. Він називається «Неймовірні пригоди Івана Сили». Там розповідається, як Іван виборов титул найсильнішої людини світу. А починав він з простої важкої селянської роботи, а потім з простого вантажника на вокзалі. Твір розповідає про справжню дружбу, адже багато чим Іван завдячував своєму тренерові доктору Брякусу. Той зумів розпізнати його талант. На жаль, тренер рано загинув та не побачив світової перемоги учня.
Іван Сила був такою міцною людиною, що міг лежати на товченому склі, тягати зубами вантажівки, розривати ланцюги з заліза. Одного разу, коли він ще жив у карпатському селі, він мав орати поле плугом з коровою. Йому стало шкода тварини, тому він запряг до плугу себе замість корови та сам виорав поле.
Мені Іван Сила подобається тому, що він наполегливо тренувався та зумів показати усім свій талант. Я ще бачив про нього український фільм, що так і названий: «Іван Сила». Щоб ставати сильнішим, парубок цілими днями усюди носив з собою гирю у двадцять п’ять кілограмів. Він навіть їздив з нею у трамваях! А пізніше вже навчився такими гирями жонглювати! Іван – сильна духом та цілеспрямована людина. Він – приклад справжнього спортсмена.
Объяснение:
В новелле Мопассан реалистически, на нескольких
страницах, описал лицемерие, ханжество, продажность,
бесстыдную погоню за мнимым блеском.
Погоня за мнимым блеском и есть-основная мысль
новеллы.
Событие, произошедшее в новелле
(потеря фальшивого бриллиантового ожерелья) ,
вполне могла произойти в реальной будничной жизни.
Типичны герои новеллы: Матильда Луазель,
которая так мечтала роскошно жить, изящно
одеваться и иметь успех в обществе, но ничего этого
не получила и
потеряла даже то, что у нее было за один миг счастья.
Убедительно Мопассан изобразил своего героя-
искреннего, который был доволен своей жизнью,
работой, любил свою жену и умел радоваться
таким мелочам, как суп с капустой, который с
состраданием относящегося к жене и её капризам,
очень дорожащий своим честным именем,
спокойно и с огромным достоинством принимающий
лишения-без единого упрёка жене.
Но всё дело в том, что ожерелье оказалось фальшивое.
В этом всё дело.
Это, как фальшь того самого мира, о котором так
мечтала героиня рассказа.
Положила на него всю жизнь - а оно того вовсе не стоило.
Объяснение:
.