Повесть а. с. пушкина «капитанская дочка» можно назвать гимном чести и благородства в . в книге одновременно рассказывается о крестьянском восстании xviii века и воспитании молодого поколения людей, и, конечно, о преданной и смелой любви.
писатель ответственно подготовился к рассказу об событиях того времени – изучал достоверные источники, документы и свидетельства очевидцев. все события повести автор рассказывает от имени петра гринева – молодого офицера.
в семье гриневых с самого детства петр знал, что честь и достоинство любого человека – это высшая ценность. поэтому молодой, семнадцатилетний парень, ни разу не отступил от своих принципов. даже в тяжелые времена – попав в гущу восстания, находясь на волосок от казни и смерти, петр остался верен присяге отечеству и самому себе. автор изображает петра положительно – он настоящий сын отечества.
маша миронова, дочь капитана миронова, была воспитана как настоящая, идеальная девушка – послушная, скромная, с высокими моральными принципами. ей чужды расчет и жажда обогащения. всё, что для неё важно – это любовь и благополучие её близких. ради близких людей она готова на всё – даже поступиться своими принципами. именно поэтому она едет к екатерине ii, чтобы петру обрести свободу. такая девушка достойна уважения.
ключевым персонажем является емельян пугачев, предводитель крестьянского восстания. он играет в жизни молодых людей важную роль. противоречивый персонаж сначала убивает отца маши, потом избавляет петра от казни и спасает машу от швабрина. все знали пугачева только как бунтаря, жестокого и глупого. пушкин же показал, что этот человек способен на добрые и благородные поступки.
с появления пугачева в тексте произведения автор размышляет о роли личности в . организовавший восстание простой крестьянин, казак, смог внести смуту в жизни целой страны, и пушкин размышляет – почему простому человеку удалось это сделать, что не так в стране, что нужно сделать, чтобы не было таких восстаний.
лейтмотивом произведения является честь и достоинство, благородство и человечность. писателю удалось создать такие образы главных героев, которые достойны уважения и почитания. вероятно, это послание нам, потомкам, чтобы мы прочитали эту повесть и задумались – те ли ценности мы чтим, и не нужно ли нам измениться, пока время не ушло.
живучи в колі рідних і близьких людей, ми часто не замислюємося про те, яку відповідальність несемо за їхню долю. лише в критичних ситуаціях, як у новелі дж. олдріджа "останній дюйм", людина усвідомлює, як важливо вчасно зрозуміти, в чому саме полягає ця відповідальність.
бен, професійний льотчик, займався зйомкою фільму про акул, потреба в грошах примушувала його приймати будь-які пропозиції, що обіцяють гарний прибуток. відправляючись на зйомку в загублену в море акулячу бухту, бен взяв із собою сина дэви — "самотню, неприкаяну дитину, яка в десять років почувала, що мати їм не цікавиться, а батько — чужа людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним говорити в ті рідкі хвилини, коли вони бували разом".а хлопцю хотілося мати люблячого й турботливого батька, здатного дати відповіді на питання, що цікавлять. бен же на всі запитання хлопчика тільки гарячився, а дэви бентежився й замикався в собі від цього крику. грубуваті й глузливі слова батька часто зачіпали й кривдили ранимого й соромливого хлопчика, тому він намагався задавати поменше питань,
і те — тільки по суті.
коли бен залишався наодинці із хлопчиком, він частенько почував каяття совісті й почуття провини, що не може створити довірчих стосунків із сином, не знаходить шляхи до його серця. однак коштувало дэви зникнути з поля зору льотчика, як бен геть-чисто забував про його існування. він навіть забув взяти воду або сік, коли вони летіли в безлюдну акулячу бухту.
спочатку усеі йшло добре. син сидів на березі, бен працював під водою. але він випадково забруднився кров'ю від приманки, і акули напали на нього. бен настільки постраждав від акул, що не міг сам вести літак. і тепер він не пошкодував, що взяв із собою сина. дэви не тільки зумів перев'язати батькові рани й витягти його в літак, але й самостійно, керуючись рідкими вказівками знесиленого від втрати крові батька, літак у каїр і вдало посадити його. почуваючи відповідальність за долю близької людини, він не відступив перед особою небезпеки й показав усі найдужчі сторони чоловічого характеру — сміливість, рішучість, твердість і уміння самостійно приймати рішення.
бен зумів вижити, уразивши невичерпним запасом сил єгипетських лікарів. а йому в цьому любов до власного життя й життя маленького хлопчика, що подарував батькові друге народження. змінившись внутрішньо, він вирішив в що б те не стало дістатися до серця сина, і я упевнений, що це у нього вийде , вони обов'язково стануть друзями.
писатель ответственно подготовился к рассказу об событиях того времени – изучал достоверные источники, документы и свидетельства очевидцев. все события повести автор рассказывает от имени петра гринева – молодого офицера.
в семье гриневых с самого детства петр знал, что честь и достоинство любого человека – это высшая ценность. поэтому молодой, семнадцатилетний парень, ни разу не отступил от своих принципов. даже в тяжелые времена – попав в гущу восстания, находясь на волосок от казни и смерти, петр остался верен присяге отечеству и самому себе. автор изображает петра положительно – он настоящий сын отечества.
маша миронова, дочь капитана миронова, была воспитана как настоящая, идеальная девушка – послушная, скромная, с высокими моральными принципами. ей чужды расчет и жажда обогащения. всё, что для неё важно – это любовь и благополучие её близких. ради близких людей она готова на всё – даже поступиться своими принципами. именно поэтому она едет к екатерине ii, чтобы петру обрести свободу. такая девушка достойна уважения.
ключевым персонажем является емельян пугачев, предводитель крестьянского восстания. он играет в жизни молодых людей важную роль. противоречивый персонаж сначала убивает отца маши, потом избавляет петра от казни и спасает машу от швабрина. все знали пугачева только как бунтаря, жестокого и глупого. пушкин же показал, что этот человек способен на добрые и благородные поступки.
с появления пугачева в тексте произведения автор размышляет о роли личности в . организовавший восстание простой крестьянин, казак, смог внести смуту в жизни целой страны, и пушкин размышляет – почему простому человеку удалось это сделать, что не так в стране, что нужно сделать, чтобы не было таких восстаний.
лейтмотивом произведения является честь и достоинство, благородство и человечность. писателю удалось создать такие образы главных героев, которые достойны уважения и почитания. вероятно, это послание нам, потомкам, чтобы мы прочитали эту повесть и задумались – те ли ценности мы чтим, и не нужно ли нам измениться, пока время не ушло.
всё
ответ:
живучи в колі рідних і близьких людей, ми часто не замислюємося про те, яку відповідальність несемо за їхню долю. лише в критичних ситуаціях, як у новелі дж. олдріджа "останній дюйм", людина усвідомлює, як важливо вчасно зрозуміти, в чому саме полягає ця відповідальність.
бен, професійний льотчик, займався зйомкою фільму про акул, потреба в грошах примушувала його приймати будь-які пропозиції, що обіцяють гарний прибуток. відправляючись на зйомку в загублену в море акулячу бухту, бен взяв із собою сина дэви — "самотню, неприкаяну дитину, яка в десять років почувала, що мати їм не цікавиться, а батько — чужа людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним говорити в ті рідкі хвилини, коли вони бували разом".а хлопцю хотілося мати люблячого й турботливого батька, здатного дати відповіді на питання, що цікавлять. бен же на всі запитання хлопчика тільки гарячився, а дэви бентежився й замикався в собі від цього крику. грубуваті й глузливі слова батька часто зачіпали й кривдили ранимого й соромливого хлопчика, тому він намагався задавати поменше питань,
і те — тільки по суті.
коли бен залишався наодинці із хлопчиком, він частенько почував каяття совісті й почуття провини, що не може створити довірчих стосунків із сином, не знаходить шляхи до його серця. однак коштувало дэви зникнути з поля зору льотчика, як бен геть-чисто забував про його існування. він навіть забув взяти воду або сік, коли вони летіли в безлюдну акулячу бухту.
спочатку усеі йшло добре. син сидів на березі, бен працював під водою. але він випадково забруднився кров'ю від приманки, і акули напали на нього. бен настільки постраждав від акул, що не міг сам вести літак. і тепер він не пошкодував, що взяв із собою сина. дэви не тільки зумів перев'язати батькові рани й витягти його в літак, але й самостійно, керуючись рідкими вказівками знесиленого від втрати крові батька, літак у каїр і вдало посадити його. почуваючи відповідальність за долю близької людини, він не відступив перед особою небезпеки й показав усі найдужчі сторони чоловічого характеру — сміливість, рішучість, твердість і уміння самостійно приймати рішення.
бен зумів вижити, уразивши невичерпним запасом сил єгипетських лікарів. а йому в цьому любов до власного життя й життя маленького хлопчика, що подарував батькові друге народження. змінившись внутрішньо, він вирішив в що б те не стало дістатися до серця сина, і я упевнений, що це у нього вийде , вони обов'язково стануть друзями.