Напишіть твір-роздум на тему: «Людину можна знищити, але здолати не можна» (за повістю Е. Гемінґвея «Старий і море») Поради щодо написання твору:
1. Пригадайте визначення твору-роздуму (зв'язний текст, в якому в логічній послідовності передані думки, міркування як доказ чи пояснення чогось, робляться відповідні висновки).
2. Зрозумійте, осмисліть тему майбутнього твору.
3. Визначте проблему твору на підставі його заголовка. Це й буде змістом роботи.
4. Уживайте вставні слова і словосполучення (на мою думку, до речі, на жаль, по-моєму, отже, наприклад, таким чином; я вважаю, мені здається), які виступають засобами зв’язку між частинами роздуму.
5. Обсяг твору — не більше 3,5 сторінок зошита.
6. Твір складається з трьох частин — вступу, основної частини й висновку.
7. Використовувати інтернет-джерела можна лише як інформацію про висвітлення цієї теми іншими авторами, з якими Ви погоджуєтеся чи ні.
8. Твір за творчістю письменника має містити у собі цитати та назви творів.
Объяснение:
Қожа Ахмет Ясауи «Диуани хикметте» «Аллаға жақындай түсу үшін» әрбір адам өзінің өмір жолында төрт басқыштан өтуі керектігін айтады. Біріншісі – шариғат. «Шариғат» – ислам діні қағидалары мен шарттарын тақуалықпен мүлтіксіз орындауды әрі құдайға құлшылық жасауды талап етеді. Екіншісі, «тариқат» – дін ғұламаларына шәкірт болып, жалған дүниенің түрлі ләззаттарынан бас тарту, Аллаға деген сүйіспеншілікті арттыра түсу болып табылады. Бұл басқыш сопылықтың негізгі идеясын, мұрат-мақсатын аңғартып тұр. Үшіншісі, «мағрифат» негізінен дін жолын танып-білу сатысы деуге болады. Бұл басқыштың негізгі талабы – күллі дүниедегі болмыс-тіршіліктің негізі «бір Алла» екенін танып-білу, түсіну. Төртіншісі, «хақиқат» («фано») – Аллаға жақындап, оны танып-білудің ең жоғары басқышы. Сопылық түсінік бойынша, «шариғатсыз» «тариқат», «тариқатсыз» «мағрифат», «мағрифатсыз» «хақиқат» болуы мүмкін емес.
В самом начале пьесы мы видим трех жителей города Калинова: Кулигина, Шапкина и Кудряша. Из их разговора мы узнаем., что в городе живет самодур Дикой, богатый купец и значительное лицо в городе, который ни с кем не считается и делает все, что хочет, не только в отношении себя, но и других: «Ему везде место. Боится он, что ль, он кого.» «Уж такого – то ругателя, как у нас Савел Прокофьич, поискать еще. Ни за что человека оборвет». Из этого же разговора мы узнаем о богатой купчихе Кабанихе, которая ни чем не лучше Дикого, но отличается лишь тем, что тиранит у себя дома, а на людях этого не показывает: «Хороша тоже и Кабаниха.» «Ну, да та хоть, по крайности, все под видом благочестия…»