Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Коля Снегирёв жил с бабушкой на подмосковной даче и ничего не хотел делать по дому: ни дорожки подмести, ни огород полить, ни забор починить. Ещё в дачном посёлке жила неподалёку от этого ленивого Коли девочка Грунька, самая деловитая и хозяйственная из всех дачных девчонок. И этому нерадивому Снегирёву часто попадало от Груньки и всей её компании за его отлынивание от работы.Однажды здоровяк Костя Пенкин проходил вместе с Грунькой мимо снегирёвской дачи. А Коля Снегирёв в это время всем прохожим строил всякие смешные рожи и гримасы. А Груньке и Косте он вдобавок ещё и язык показал. И пять растопыренных пальцев к носу приставил. Тогда Костя Пенкин сказал:— Да надавать этому Снегирёву подзатыльников, сразу же за ум возьмётся...На том они и расстались. И никто не успел заметить, что Снегирёв, может быть, первый раз за всё лето задумался. Весь день и весь вечер задумчивый Снегирёв что-то мастерил и красил на чердаке бабушкиной дачи, потому что ходил весь перепачканный синей краской и ещё зачем-то тайком и украдкой бегал на берег реки почти что ночью. А утром, пока ещё все спали, Снегирёв повесил на верёвку сушиться большущие майку и трусы, сшитые из двух старых простыней, раскрашенных синей краской в полоску. Даже взрослые, проходя мимо снегирёвской дачи, оглядывались на такие большие майку и трусы: «Великан, что ли, к Снегирёвым в гости приехал?..»Когда Грунька со своими друзьями спозаранку проходила мимо Колиной дачи, она тоже первым делом обратила внимание на эту гигантскую тельняшку с трусами. Все останавливались очень удивлённые. Даже Грунька и та разинула рот. Никогда она не видела такой огромной майки и таких большущих трусов. Снегирёв же, который решил разыграть Груньку, стоял у забора и хитро-прехитро улыбался, довольный произведённым впечатлением.— И что это значит? — спросила Грунька Колю.— Это значит, — сказал Снегирёв, — что к нам с бабушкой в гости приехал великан... — при этом он хитро посмотрел на здоровяка Пенкина и даже подмигнул ему, в смысле: кто это собирался мне надавать подзатыльников, уж не этот ли Пенкин, который сейчас прячется за Грунькину спину?..Грунька переглянулась со своими друзьями и сказала:— Ах, к вам приехал в гости великан? Значит, он теперь вскопает твоей бабушке огород, починит крышу и наведёт порядок во дворе.Двор Снегирёвых действительно был в беспорядке, крыша дома протекала, огород был не вскопан, а дорожки не подметены.— А где сейчас твой великан-то? — спросил Костя, выглядывая из-за Грунькиной спины.— Спит, — ответил тихо Коля, хитро улыбаясь. — Вы теперь вообще все разговаривайте потише, а то он не любит, когда ему мешают спать.— Ну теперь у тебя во дворе и в доме будет всё в порядке, — сказала Грунька.— Теперь во всём дачном посёлке будет всё в порядке, а то тут некоторые раскомандовались.— Ой, ребята, — сказала Грунька, — давайте теперь между собой и вправду разговаривать только шёпотом. А то на нас Колин великан рассердится.Но сказала она это почему-то громко и даже рассмеялась.После этого ребята всей гурьбой во главе с Грунькой пошли купаться на речку. А этот хитрый Снегирёв, между прочим, ночью успел на берегу речки на песке сделать большим камнем следы огромных ступней ног, как будто бы и вправду к нему в гости великан приехал, и даже успел позагорать на песке и, может, даже искупаться.А когда возвращались обратно, то Коля по-прежнему стоял у забора, но трусы великана и майка уже не висели.— Где же твой великан-то? — спросила Грунька у Снегирёва.— Опять купаться ушёл на речку, — сказал Снегирёв, улыбаясь и гримасничая.Грунька посмотрела в сторону речки и, лукаво переглянувшись со своими друзьями, сказала:— То-то вода в речке стала выше.И с тех пор, сколько раз с ребятами Грунька ни проходила мимо дома Снегирёвых, всё там было по-прежнему: огород был не вскопан, крыша не починена, а во дворе беспорядок. А великан, по словам Коли, то уходил купаться, то ходил по грибы, то где-то загорал на солнце...Однажды Снегирёв с бабушкой уехали на целые сутки в Москву. Грунька собрала всех своих друзей, и они вместе за день перекопали весь огород — убрали картошку, навели порядок во дворе, починили крышу, собрали с деревьев все яблоки,
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.