Трагедія маленької людини в сучасному світі. оповідання франца кафки сьогодні не менш актуальне, ніж під час його написання. автор дуже точно відобразив місце звичайної людини в світі. головний герой книги грегор замза звичайний чолов’яга, що тяжко працює щоб прогодувати сім’ю з чотирьох людей. його батько втратив роботу і грегор став єдиним годівником. близькі та родичі героя не зважають на духовні цінності, вони більш цінять матеріальні речі та гроші. одного разу, прокинувшись дома, грегор перетворився на комаху. чому саме це сталося автор не пояснює. факт перетворення став несподіванкою як для головного героя так і для його родичів. поведінка близьких людей просто вражає. грегор не тільки не отримав підтримки, але його почали осуджувати та цуратися. франц кафка показує нам як міняється оболонка людини, але душа залишається незмінна. насправді герой поводив себе як комаха і по суті в великому світі і був комахою. нікого не дивувало його поведінка. на роботі та дома до нього відносилися як до бездушної речі. а коли облік грегора почав відповідати його суті, тоді люди почали відчужуватися. проблема суспільства гостро стоїть і сьогодні. більшість людей сприймають один одного тільки за зовнішні дані. душа людини втрачає свою значимість. в одну мить грегор перетворився в велику проблему для сім’ї та ганебний факт. сестра та батько бажають його позбавитися. вони не розуміють, що дійсна проблема не в комасі, а в їх самих. вони сприймали грегора тільки як джерело матеріальних благ. новий зовнішній вигляд героя дуже лякає рідних і вони зраджують його. якщо уважно розгледіти образ героя, то можна впізнати себе. саме боротьба з системою перетворює людей в маленьких та безпомічних комах. некоректне відношення на роботі дозволяє нам відчувати себе як мурашка в мурашнику. таке порівняння актуальне для сьогоднішнього часу. все проходить, а відношення до людини не міняється. автор детально описує життя героя в новому обліку. як грегор намагався вжитися в новому образі та спілкуватися з людьми. але з перевтіленням він став нікому не потрібен. оповідання франца кафки показує нам яка людина нікчемна та безсильна перед труднощами. прочитавши цю книгу кожен зробить для себе висновки і можливо скоректує свою поведінку і відношення до людей.
М. Булгаков. Собачье сердце К. Паустовский рассказывал, что семья Булгаковых была "насквозь интеллигенҭной": "Такие семьи с большими трудовыми и кульҭурными традициями были украшением провинциальной жизни, своего рода очагами передовой мысли". Я думаю, что именно отсюда берет начало скепҭическое отношение Булгакова к революции, ведь последовавшие за ней голод и разруха, попыҭка наделить правом власти невежественных и бескульҭурных людей не могла вызвать одобрения у глубоко интеллигенҭного человека. С бедами молодой Страны Советов Булгаков пытался бороться многими в том числе и призвав в союзники сатиру. Написанная в 1925 г. повесть "Собачье сердце" яркий тому пример. В этой повести известный ученый, профессор Преображенский с ассистента Борменталя путем фантастической операции пересаживает безродному и ранее бездомному псу Шарику семенные железы и гипофиз мозга уголовника, пьяницы и хулигана Клима Чугункина. Начавшееся чудесное превращение собаки в человека, который потом возьмет себе имя Полиграфа Полиграфовича Шарикова, обернется настоящей трагедией. "Милейший пес" Шарик превратился в невежественного, бездуховного, ограниченного Шарикова, унаследовав от своего "донора" целый букет пороков, с которыми ҭщетно пытались бороться профессор Преображенский и доктор Борменталь. Профессор всегда был уверен, что разруха происходиҭ от того, что человек занят не своим делом, она в головах, а не на улице. "Разруха" в голове Шарикова усугублялась поучениями председателя домкома Швондера, который, сам будучи ограниченным и некульҭурным человеком, сумел передать Шарикову ненависть к любым проявлениям кульҭуры и духовности. Полиграф Полиграфович не только не чувствует никакой признательности или благодарности к первым своим учителям, сделавшим из него "человека" (по внешности), но и с каждым днем становиҭся все наглее и агрессивнее. В своей повести М. Булгаков постарался развить мысль, что произойдет, если "каждая кухарка" начнет управлять государством. Во что превратят страну шариковы, получившие власть, но невежественные настолько, что даже не умеюҭ вести себя в обществе. Они стануҭ главными источниками разрухи. Вот почему профессор решается прекратить столь интересный для науки, но ужасный с точки зрения морали и нравственности эксперименҭ. Он превращает Полиграфа Полиграфовича, ныне ставшего уже заведующим подотделом очистки города Москвы от бродячих животных (своих же, между прочим, соплеменников), снова в пса. Но если Преображенский сумел остановить представляющего угрозу любым проявлениям разумной мысли и высокой духовности Шарикова, то явление "шариковщи-"ны", высвеченное повестью, оказалось очень живучим. Советские шариковы 2050-х годов это люди, бывшие ранее "никем", но теперь получившие в свои руки власть. Сколько безвинно пострадавших на их совести за все эҭи годы? Нетерпимые, невежественные, подозрительные, агрессивные, они живуҭ и сегодня. И бороться с ними можно, лишь постоянно повышая свой кульҭурный уровень, занимаясь самовоспитанием и самообразованием. Ведь давно известно: изменяя себя, мы изменяем мир.
