Книжка про дівчинку, яка гралася в радість, мала шалений успіх у читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку, книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів.
Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з’являтися переклади іншими мовами. Уже до 1920 року книга перевидавалася 47 разів! По всій Америці створювалися «Клуби Поліанни» (і не тільки для дітей, кілька таких клубів були створені навіть в американських тюрмах), члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. Знаменита актриса німого кіно Мері Пікфорд заплатила Портер астрономічну в ті часи суму за право на екранізацію повісті.
Люди очень часто говорят о том, чего не знают. Приукрашивают действительность, придумывают чего-то. Например, так случилось и с нашей "кладовой солнца". Кладовая - обычное болото, хотя слово обычное не совсем подходит, это скорее болотный сундук с большими запасами торфа, место, где мы работали в первые дни Великой Отечественной. Хорошее это место и пусть люди говорят, что там водятся черти - это всё вздор, глупости. Там что есть - так это торф, которого может хватить на 100 лет работы большой фабрики. Вот какая у нас есть чудесная 'кладовая солнца'!
Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з’являтися переклади іншими мовами. Уже до 1920 року книга перевидавалася 47 разів! По всій Америці створювалися «Клуби Поліанни» (і не тільки для дітей, кілька таких клубів були створені навіть в американських тюрмах), члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. Знаменита актриса німого кіно Мері Пікфорд заплатила Портер астрономічну в ті часи суму за право на екранізацію повісті.