У давньогрецькій міфології міфи Троянського циклу займають особливе місце. Сучасний світ знає про ці сюжети в основному завдяки епосу Гомера «Іліада». Однак ще до нього у фольклорі цієї античної культури побутували сюжети, що розповідають про Троянську війну. Як і годиться міфу, ця історія отримала велику кількість персонажів, пов’язаних з релігією і богами.
Джерела
Події Троянської війни археологи та історики відносять до XII століття до нашої ери. До того, як стародавнє місто був виявлене німецькою експедицією Генріха Шлімана, воно також вважалося легендою. Дослідники в своїх пошуках спиралися не тільки на «Іліаду», але і на «Кіпрії». Цей збірник оповідав не тільки про Трою, але і безпосередній привід до війни.
Яблуко розбрату
На весілля Пелея і Фетіди зібралися мешканці Олімпу. Покликали всіх, крім Еріди. Це була богиня хаосу і розбрату. Вона не змогла витримати такої образи і підкинула на святковий стіл золоте яблуко, яке зростало в лісі німф Гесперід.
На плоді була вирізаний напис «найпрекраснішій». Міфи Троянського циклу стверджують, що через нього почалася суперечка між трьома богинями – Афродітою, Герой і Афіною. Саме через цей сюжет в багатьох мовах світу закріпився фразеологізм «яблуко розбрату».
Богині попросили Зевса, щоб він вирішив суперечку і назвав найпрекраснішу. Однак той не наважився назвати ім’я, тому що йому хотілося сказати, що це Афродіта, в той час як Афіна була його донькою, а Гера – дружиною. Тому Зевс запропонував зробити вибір Парісу. Це був син правителя Трої Пріама. Він вибрав Афродіту, тому що та пообіцяла йому любов жінки, яку він побажа
Все смешалось в историческом романе Пушкина – честность,
благородство, предательство, подлость, любовь.
А Пугачевский бунт, который лег в основу произведения, оказался
настоящим испытанием для главных героев – Петра Гринева и
Алексея Швабрина.
Именно этот момент в повести является ключевым для сравнительной
характеристики двух героев "Капитанской дочки" - Гринева и Швабрина.
Отношение к чести и долгу окончательно развело их во время
пугачевского бунта.
Швабрин, чтобы себя от смерти, он становится на сторону
Пугачева, бывшего противника, и без сожаления готов вершить суд
над теми, кто еще недавно был ему если не товарищем, то сослуживцем
и добрым знакомым.
Он присягает на верность самозванцу и с радостью соглашается
присоединиться к мятежному войску.
Гринев же, невзирая на смертельную опасность, не изменяет воинской
присяге и осмеливается вступиться за осиротевшую Машу Миронову.
Таким образом, соперники в любви и противники на дуэли встают по
разные стороны баррикад.
Положение Швабрина все-таки менее выгодно: присоединившись к Пугачеву,
он тем самым раз и навсегда поставил себя вне закона.
Гринев, которого Пугачев помнит по встрече в пути, рассказывает самозванцу
правду о своей возлюбленной, надеясь на снисхождение со стороны
предводителя. Этот психологический бой Гринев выигрывает,
себя и Машу.
Два офицера российской армии - Петр Гринев и Алексей Швабрин ведут
себя совершенно по-разному: первый следует законам офицерской чести
и хранит верность воинской присяге, второй с легкостью становится
предателем.
Но как только Швабрин оказался предателем, перешёл на сторону
самозванца, а когда Пугачёв и все его сподвижники попали в руки
властей, Швабрин ещё и оклеветал Гринёва.
Гринева арестовали и обвинили в сговоре с самозванцем.
После сцены с вызволением Маши Мироновой читатель уже
не сомневается, что Швабрин не только предатель, но и мерзавец,
для которого главное – достижение своих целей любой ценой.
В итоге герои повести предстают перед военным трибуналом,
который честного офицера оправдывает, а предателя приговаривает
к повешению.
У давньогрецькій міфології міфи Троянського циклу займають особливе місце. Сучасний світ знає про ці сюжети в основному завдяки епосу Гомера «Іліада». Однак ще до нього у фольклорі цієї античної культури побутували сюжети, що розповідають про Троянську війну. Як і годиться міфу, ця історія отримала велику кількість персонажів, пов’язаних з релігією і богами.
Джерела
Події Троянської війни археологи та історики відносять до XII століття до нашої ери. До того, як стародавнє місто був виявлене німецькою експедицією Генріха Шлімана, воно також вважалося легендою. Дослідники в своїх пошуках спиралися не тільки на «Іліаду», але і на «Кіпрії». Цей збірник оповідав не тільки про Трою, але і безпосередній привід до війни.
Яблуко розбрату
На весілля Пелея і Фетіди зібралися мешканці Олімпу. Покликали всіх, крім Еріди. Це була богиня хаосу і розбрату. Вона не змогла витримати такої образи і підкинула на святковий стіл золоте яблуко, яке зростало в лісі німф Гесперід.
На плоді була вирізаний напис «найпрекраснішій». Міфи Троянського циклу стверджують, що через нього почалася суперечка між трьома богинями – Афродітою, Герой і Афіною. Саме через цей сюжет в багатьох мовах світу закріпився фразеологізм «яблуко розбрату».
Богині попросили Зевса, щоб він вирішив суперечку і назвав найпрекраснішу. Однак той не наважився назвати ім’я, тому що йому хотілося сказати, що це Афродіта, в той час як Афіна була його донькою, а Гера – дружиною. Тому Зевс запропонував зробити вибір Парісу. Це був син правителя Трої Пріама. Він вибрав Афродіту, тому що та пообіцяла йому любов жінки, яку він побажа
Это
Можно лучший ответ