написать сочинения на тему Иван Алексеевич Новиков Троицкая Кукушка План: 1 Вступление
2 Время и место действия рассказа
Основная часть
1 Лизанька главная героиня рассказа (внешность, увлечения , внутрений мир
2 Семья - единство настоящего и будущего
3 История симпатии Лиза и Раменсково
Заключение
Как по вашему в чём основная мысль рассказа?
Дети сталкиваются с трудностями. Из Женьки, это тот, что из интеллигентной семьи, растет приспособленец и карьерист плюс еще и "низкопоклонник перед Западом". У Володьки после смерти матери пьет отец (подробно описано, как он постепенно спился и погиб в ходе рассказа), Володьке нелегко, и он ищет свой путь в этой жизни. И находит: идет на работу на тот завод, где до смерти жены работал его отец, причем был там знаменит как великолепный сварщик. Володька решил пойти по стопам отца и, видимо, исправить его ошибки. И другие дети знают, что, когда время скажет: пора, они сделают свой шаг в светлое будущее.
Листи щастя
Про досягнення вченого світового масштабу Іллі Мечникова, який народився в невеликому селі Іванівні на Харківщині й так багато зробив у своєму житті, добре відомо. У двадцять три роки він був доктором зоології, потім став професором Санкт-Петербурзького університету, завідувачем лабораторії в Парижі. У 1908 році став лауреатом Нобелівської премії з медицини та фізіології за вивчення імунної системи. Але мало хто знає, що тринадцять років поспіль Ілля Ілліч мешкав у тихому мальовничому селі Попівці Смілянського району Черкаської області. Звідти родом була його друга дружина – Ольга Миколаївна. У шлюбі вони прожили понад сорок років. Залишилося чотириста листів Іллі Ілліча, адресованих Ользі Миколаївні.
У своєму життєвому виборі Мечников не помилився. Ольга Миколаївна стала для нього вірним другом, помічницею й талановитим науковим асистентом. Її цікавило все, що цікавило чоловіка. Вона була його другою половинкою все життя й надихала на наукові звершення. їхнє весілля відбулося в знаковий день — чотирнадцятого лютого. Зима була тоді сувора, сніг покривав землю товстим іскристим килимом. За кілька годин до весілля брати Ольги запряглись у санки, щоб покатати її. Вони з радістю мчали по сніговому килиму назустріч долі.
Ілля Ілліч та Ольга Миколаївна рідко розлучалися. Коли він був у від’їзді, то щодня писав коханій листи. «Твій спокій для мене дорожчий за все на світі. Не ляжу спати, допоки не поговорю в листах із моєю єдиною. Здається, цілий вік минув із часу мого від’їзду, а проте лише четверта доба», – писав дружині Ілля Мечников. А через два дні надсилав їй нового листа: «Тепер, незважаючи на безліч справ, неймовірно гнітить нудьга, і я так прагну до своєї дружиноньки. Хоча б раптом замети не завадили виїхати. Сніг сипле не перестаючи; сьогоднішня пошта не прийшла – застрягла, мабуть, десь у дорозі. Напевне, і ти, моє сонечко, хвилюватимешся, якщо довго мене не буде і якщо не отримуватимеш від мене листів. Чекаю на нашу зустріч». Навіть у шістдесят два роки кохання Мечникова було таким само сильним, як і в молоді літа. У ту пору Ілля Ілліч писав дружині Ользі: «Ти не можеш собі уявити, моя кохана, як сильно мені хочеться повернутися додому. Без тебе не можу жити, не можу дихати».
У 1902 році подружжя продало маєток у Попівці, але прожиті там роки згадувало ще довго. Через чотирнадцять років після від’їзду з маєтку Ілля Ілліч помер від інфаркту. Дітей у них з Ольгою Миколаївною не було. У своєму заповіті Мечников написав: «Моя дорога, люба супутнице, знай, що в мене не було іншого почуття, крім найглибшої і щирої любові й великої поваги. Таких людей, як ти. мало на світі. Та обставина, що я все життя міг багато працювати, значною мірою залежала від тебе. Це сприяло тому, що сорок один рік мого життя, проведеного з тобою, я був щасливий. Кажу це від чистого серця й дуже дякую тобі»
Надеюсь