«Девушка очень миловидная...» восемнадцати лет со «смуглым кругловатым лицом, небольшим тонким носом, почти детскими щечками и черными, светлыми глазами. Она грациозно сложена, но не вполне еще развита» «Черные волосы остриженные и причесанные, как у мальчика, выпадали круглыми завитками на шею и уши» «Ее большие глаза глядели прямо, светло, смело, но иногда веки ее слегка щурились, и тогда взор ее внезапно становился глубок и нежен» «Стройный облик ее отчетливо рисовался на ясном небе» «опустила длинные ресницы»
Проблема поет і суспільство є однією з найгостріших для людей із творчим потенціалом і загостреним світовідчуттям — для митців слова. Як почуватиметься талановита високоінтелектуальна людина, наприклад, у товаристві обмежених міщан? Чи .оцінять вони духовні й творчі надбання такої людини? Чого варті всі прекрасні душевні поривання, усі вияви натхнення для брутальної нечулої юрби? Ці питання ставить видатний французький поет XIX століття Шарль Бодлер у своїй поезії "Альбатрос".
Як представник символізму в літературі, Шарль Бодлер віддавав перевагу асоціативному мисленню. Важливим для нього був символ як уособлення певного явища, філософського поняття. Вірш "Альбатрос" — яскравий тому доказ.
Автор говорить про гордих морських птахів, альбатросів, які вільно ширяють над водними глибинами. їхні білосніжні крила, плавний політ не можуть не викликати захоплення. Та ось альбатроса для розваги ловлять матроси й кладуть його на палубу. Що бачимо далі? Величезні крила, які так добре тримали в повітрі, не дають злетіти з палуби й тільки безпомічно волочаться за тілом, ноги ледве ступають — і птах виглядає смішно й незграбно.
«Черные волосы остриженные и причесанные, как у мальчика, выпадали круглыми завитками на шею и уши»
«Ее большие глаза глядели прямо, светло, смело, но иногда веки ее слегка щурились, и тогда взор ее внезапно становился глубок и нежен»
«Стройный облик ее отчетливо рисовался на ясном небе»
«опустила длинные ресницы»
Проблема поет і суспільство є однією з найгостріших для людей із творчим потенціалом і загостреним світовідчуттям — для митців слова. Як почуватиметься талановита високоінтелектуальна людина, наприклад, у товаристві обмежених міщан? Чи .оцінять вони духовні й творчі надбання такої людини? Чого варті всі прекрасні душевні поривання, усі вияви натхнення для брутальної нечулої юрби? Ці питання ставить видатний французький поет XIX століття Шарль Бодлер у своїй поезії "Альбатрос".
Як представник символізму в літературі, Шарль Бодлер віддавав перевагу асоціативному мисленню. Важливим для нього був символ як уособлення певного явища, філософського поняття. Вірш "Альбатрос" — яскравий тому доказ.
Автор говорить про гордих морських птахів, альбатросів, які вільно ширяють над водними глибинами. їхні білосніжні крила, плавний політ не можуть не викликати захоплення. Та ось альбатроса для розваги ловлять матроси й кладуть його на палубу. Що бачимо далі? Величезні крила, які так добре тримали в повітрі, не дають злетіти з палуби й тільки безпомічно волочаться за тілом, ноги ледве ступають — і птах виглядає смішно й незграбно.
Объяснение: