Написать сочинение на тему образ князя игоря в слове о полку игореве по плану 1 создания 2 образ князя игоря 3 значение произведения свое отношение к героям
Городничий - один из основных персонажей комедии Николая Васильевича Гоголя "Ревизор". Он - градоначальник уездного города, в котором происходит действие комедии. Что же мы можем сказать о нем?
О его внешности Гоголь говорит так: "...Черты лица его грубы и жестки, как у всякого, начавшего тяжелую службу с низших чинов..." Служит он, по его же словам, тридцать лет ("Тридцать лет живу на службе..."), таким образом, ему около пятидесяти лет, может быть, чуть меньше. В те годы чиновники могли начать служить примерно в шестнадцать-восемнадцать лет. Поскольку начинал он с нижних чинов, можно сделать вывод, что он не очень знатен, раз начинал с низов. Он однозначно дворянин (низшее сословие на службу не брали, а дослужившиеся до определенного чина получали дворянство, если не были до этого дворянами). О его уме Гоголь говорит так: "...постаревший на службе и очень не глупый, по-своему, человек…" Тут сложно возразить: человек, сумевший сделать карьеру с нуля, да еще в таком окружении, дураком быть не может. То, что городничий не распознал Хлестакова, можно списать на то, что ту же самую ошибку совершили все.
То, что городничий не знатен, косвенно подтверждает его манера говорить. Его речь сочетает в себе как канцеляризмы, так и просторечные выражения. О его незнатности говорит и его мечта о высоком статусе - он хочет выбиться в генералы.
Что мы можем сказать о его характере и поступках? Городничий угодлив с вышестоящими и пренебрежительно относится к тем, кто ниже его по положению - собственно, ничего удивительного, это обычное поведение российского чиновника. Он ворует, что опять-таки типично для чиновника. Он обирает купцов, пользуясь служебным положением. Он убежденный взяточник, считает, что так "самим богом устроено" и даже гордится своей хитростью: ".. мошенников над мошенниками обманывал. Трех губернаторов обманул!.." Иначе и быть не может, потому что в уездном городе воруют и берут взятки абсолютно все.
На мій погляд, не існує жодної юної дівчини яка б не мріяла зустріти своє єдине та справжнє кохання. Є безліч цікавих та романтичних книг про світле почуття любові. Найбільш яскравою книгою про романтичне кохання являється повість Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
В першому класі, як тільки я навчилася читати - я записалася в шкільну бібліотеку. Перша книга, яку я захотіла прочитати виявилася саме "Пурпурові вітрила" Олександра Гріна. Звичайно, в першому класі я не змогла зрозуміти цю повість, я читала і нічого не розуміла. Але потім, коли я трохи підросла і почала читати дуже багато книг, то мене дуже вразила ця книга. Одного разу на літніх канікулах, я відкрила книгу, сівши на лавку під яскравим пекучим сонцем, і не помітила, коли перегорнула останню сторінку. Вона мене настільки захопила, що я навіть не помітила, як промайнув час.
Перед моїми очима яскраво вимальовувалось і дитинство, і юність головних героїв Ассоль і Артура Грея, їх мрії, їх перша зустріч та романтичний корабель з пурпуровими вітрилами. Герої повісті росли і виховувалися в різних по статкам сім'ях. Але їх об'єднували загальні риси: уміння мріяти і романтизм. Грея виховали справжнім чоловіком, який уміє цінити прекрасне та поважати жінок. Цей хоробрий юнак незважаючи на те що виріс в забезпеченій сім’ї не цурався будь-якої роботи, та завжди захищав несправедливо скривджених. Він покинув рідний дім для того щоб стати справжнім моряком. Капітан корабля, де Грей служив юнгою побачив та оцінив впертий характер хлопчини та його бажання досягати поставлених цілей. Юнга за чотири роки служби на флоті став справжнім капітаном, який вмів керувати не лише кораблем але й командою судна.
Асоль виховувалась лише батьком, так як її мати померла ще коли дівчинка була зовсім маленькою. Батько, для того щоб заробити на життя, виготовляв іграшкові моделі кораблів, і Асоль допомагала йому їх продавати. Одного разу місцевий збирач легенд передбачив, що вона зустріне і закохається в справжнього принца, який приїде за нею на судні з пурпуровими вітрилами. Маленька дівчинка запам’ятала та повірила в цю красиву казку. Гарна, розумна та працелюбна дівчина з раннього дитинства мріяла, що зустріне свого єдиного, який покохає її на все життя і буде цінити її такою якою вона є – без посагу і лише зі щирим серцем.
Источник: Твір на тему Пурпурові вітрила Гріна (твір роздум)
Городничий - один из основных персонажей комедии Николая Васильевича Гоголя "Ревизор". Он - градоначальник уездного города, в котором происходит действие комедии. Что же мы можем сказать о нем?
О его внешности Гоголь говорит так: "...Черты лица его грубы и жестки, как у всякого, начавшего тяжелую службу с низших чинов..." Служит он, по его же словам, тридцать лет ("Тридцать лет живу на службе..."), таким образом, ему около пятидесяти лет, может быть, чуть меньше. В те годы чиновники могли начать служить примерно в шестнадцать-восемнадцать лет. Поскольку начинал он с нижних чинов, можно сделать вывод, что он не очень знатен, раз начинал с низов. Он однозначно дворянин (низшее сословие на службу не брали, а дослужившиеся до определенного чина получали дворянство, если не были до этого дворянами). О его уме Гоголь говорит так: "...постаревший на службе и очень не глупый, по-своему, человек…" Тут сложно возразить: человек, сумевший сделать карьеру с нуля, да еще в таком окружении, дураком быть не может. То, что городничий не распознал Хлестакова, можно списать на то, что ту же самую ошибку совершили все.
То, что городничий не знатен, косвенно подтверждает его манера говорить. Его речь сочетает в себе как канцеляризмы, так и просторечные выражения. О его незнатности говорит и его мечта о высоком статусе - он хочет выбиться в генералы.
Что мы можем сказать о его характере и поступках? Городничий угодлив с вышестоящими и пренебрежительно относится к тем, кто ниже его по положению - собственно, ничего удивительного, это обычное поведение российского чиновника. Он ворует, что опять-таки типично для чиновника. Он обирает купцов, пользуясь служебным положением. Он убежденный взяточник, считает, что так "самим богом устроено" и даже гордится своей хитростью: ".. мошенников над мошенниками обманывал. Трех губернаторов обманул!.." Иначе и быть не может, потому что в уездном городе воруют и берут взятки абсолютно все.
Объяснение:
На мій погляд, не існує жодної юної дівчини яка б не мріяла зустріти своє єдине та справжнє кохання. Є безліч цікавих та романтичних книг про світле почуття любові. Найбільш яскравою книгою про романтичне кохання являється повість Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
В першому класі, як тільки я навчилася читати - я записалася в шкільну бібліотеку. Перша книга, яку я захотіла прочитати виявилася саме "Пурпурові вітрила" Олександра Гріна. Звичайно, в першому класі я не змогла зрозуміти цю повість, я читала і нічого не розуміла. Але потім, коли я трохи підросла і почала читати дуже багато книг, то мене дуже вразила ця книга. Одного разу на літніх канікулах, я відкрила книгу, сівши на лавку під яскравим пекучим сонцем, і не помітила, коли перегорнула останню сторінку. Вона мене настільки захопила, що я навіть не помітила, як промайнув час.
Перед моїми очима яскраво вимальовувалось і дитинство, і юність головних героїв Ассоль і Артура Грея, їх мрії, їх перша зустріч та романтичний корабель з пурпуровими вітрилами. Герої повісті росли і виховувалися в різних по статкам сім'ях. Але їх об'єднували загальні риси: уміння мріяти і романтизм. Грея виховали справжнім чоловіком, який уміє цінити прекрасне та поважати жінок. Цей хоробрий юнак незважаючи на те що виріс в забезпеченій сім’ї не цурався будь-якої роботи, та завжди захищав несправедливо скривджених. Він покинув рідний дім для того щоб стати справжнім моряком. Капітан корабля, де Грей служив юнгою побачив та оцінив впертий характер хлопчини та його бажання досягати поставлених цілей. Юнга за чотири роки служби на флоті став справжнім капітаном, який вмів керувати не лише кораблем але й командою судна.
Асоль виховувалась лише батьком, так як її мати померла ще коли дівчинка була зовсім маленькою. Батько, для того щоб заробити на життя, виготовляв іграшкові моделі кораблів, і Асоль допомагала йому їх продавати. Одного разу місцевий збирач легенд передбачив, що вона зустріне і закохається в справжнього принца, який приїде за нею на судні з пурпуровими вітрилами. Маленька дівчинка запам’ятала та повірила в цю красиву казку. Гарна, розумна та працелюбна дівчина з раннього дитинства мріяла, що зустріне свого єдиного, який покохає її на все життя і буде цінити її такою якою вона є – без посагу і лише зі щирим серцем.
Источник: Твір на тему Пурпурові вітрила Гріна (твір роздум)