Герои рассказа не могут признаться друг другу в любви, хотя знакомы они немало лет, семья героини уже привыкла к частым приходам любящего ее человека. Признание происходит лишь тогда, когда наступает разлука, когда счастье, которое могло прийти к героям давно, показывается на мгновение, чтобы исчезнуть навсегда. Анна Алексеевна плакала, и «со жгучей болью в сердце» Алехин понял, «как ненужно, мелко и как обманчиво было все то, что нам мешало любить» . На осознание этой ошибки у героев ушли годы, нравственные сомнения отняли у них обоих счастье. Алехин остался одинок. Именно из-за увлечения этими вопросами: к чему приведет их любовь? Честно ли это? – не сумел возвысить свою душу Алехин и упустил свое счастье.
Ленгран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою.Він постає як інтелектуально розвинена людина, що зазнала в житті злиднів, якій не поталанило, але вона не втратила впевненості в свої сили, сподівається на краще. "Вважайте мене за фантазера,як собі хочете,але я вже тоді відчув зв'язок між окремими явищами"-Це говорить про те,що він був дуже уважною,та розумною людиною "Ходімо назад!Вертаймося!-скомандував Легран.-Гру ще не програно."-Ці рядки свідчать про те,що Вільям не хотів здаватися,і був готовий іти до своєї мети.
Именно из-за увлечения этими вопросами: к чему приведет их любовь? Честно ли это? – не сумел возвысить свою душу Алехин и упустил свое счастье.
"Вважайте мене за фантазера,як собі хочете,але я вже тоді відчув зв'язок між окремими явищами"-Це говорить про те,що він був дуже уважною,та розумною людиною
"Ходімо назад!Вертаймося!-скомандував Легран.-Гру ще не програно."-Ці рядки свідчать про те,що Вільям не хотів здаватися,і був готовий іти до своєї мети.