Написать образ Андрея Болконского по плану:
1. Что мы узнаем о герое из первой главы?
2. Охарактеризуйте его семью.
3. О чем он мечтает?
4. Как он себя ведет в качестве адъютанта Кутузова?
5. Что произошло с ним во время Аустерлицкого сражения?
6. Как изменился князь Андрей? Что его вернуло к жизни?
7. Почему Андрей не нашел счастья в личной жизни?
8. Как ведет себя князь во время Отечественной войны 12 года?
9. Каков итог его судьбы? Почему он умирает
Понятие любовь неоднозначно. Под этим словом можно подразумевать и восторг, и привязанность, и желание Да и само романтическое отношение может выражаться по-разному. В рассказе Л.Н. Толстого «После бала» главный герой противопоставляет любви плотской – платоническую. Обожание лишь тела Иван Васильевич ставит в упрёк молодому поколению. В его же время предпочтение отдавалось восхищению душой.
Чувство главного персонажа к Вареньке идеализировано. Молодой человек не испытывает страсти, тем более, у него не возникает непристойных мыслей. Предмет обожания становится всё более «бестелесным», по мере того, как сильно юноша влюблялся. Но может ли поэтический сердечный порыв стать основанием для крепкой счастливой семьи? Как оказалось, влюблённость Ивана была хрупкой, даже воздушной. При первом же столкновении с жестокостью окружающего мира она растаяла, лопнула, как мыльный пузырь. Сцена с пленником сделало протагониста другим, изменилось и его чувство к Варе. Увидев гнев и бесчеловечный поступок ее отца, юноша не может сохранить в сердце былое восхищение дочерью.
Итак, любовь в рассказе «После бала» представлена как нечто эфемерное, ирреальное. Она не терпит грубости существующих порядков в обществе. И доступно такое чувство лишь человеку, не сталкивавшемуся с жестокой действительностью. Толстой выше ценил любовь платоническую, но стоит учитывать, что рассказ написан уже в поздний период творчества. Вероятно, сам писатель к этому времени осознал невозможность существования таких отношений.
Объяснение:
Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово "роман" і як художній твір, і як історію кохання. У "Пісні над піснями", як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. "Юнацький роман" Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, чарівності.
Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються у коханні Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються із внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється надто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповіти давнини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає у тому, що він не зміг втримати кохання, котре ще тільки зароджувалося, не звільнив свою царівну.
Твір Шолом-Алейхема має підзаголовок "юнацький роман", адже тема юнацтва, втілена у цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. У "Пісні над піснями" Шолом-Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їхніх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття кохання лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством. У фіналі Шолом-Алейхем називає свій твір "істинним, скорботним романом": кохання-чарівність — то лише останній сонячний промінь дитинства, порівняно з яким усе життя — призахідні сутінки.
Дивіться також
"Пісня над піснями" (повний текст)
"Пісня над піснями" (скорочено)
Біографія Шолом-Алейхема
Отже, твір Шолом-Алейхема — це роман про роман: ліричний роман про трагічний роман, про нездійсненне кохання.
У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: "наш дім — палац. Я — принц. Бузя — принцеса... це наше небо, наш вітерець, наші пташки — усе наше, наше, наше!". Вони були з'єднані у ньому, як закохані Соломон та Суламіт у біблійній "Пісні над піснями". Але Бузя уже в дитинстві зіткнулася із жорстокістю світу: батько її утонув, а мати покинула її.
Шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство уже в минулому, а кохання втрачене: "наш двір уже не виноградник Царя Соломона, що в "Пісні над піснями". Колоди і дошки... вже не кедри і буки... Гора, що за синагогою, вже не гора Ливанська... Куди подівся мій юний, свіжий, ясний і світлий світ, мій світ із "Пісні над піснями"?". Навколишній світ втратив своє метафоричне, символічне звучання.
Оповідь ведеться від першої особи, і завдяки особливостям оповіді — зверненням до читача і повторам — читач стає слухачем, майже співбесідником автора. Оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невтоленної печалі,— адже "початок, найпечальніший початок, кращий за найрадісніший кінець".
Символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь Шимека "великий луг, який тягнеться безкінечно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червоними квіточками уквітчаний".
Роман пройнятий не лише символікою біблійної "Пісні над піснями", але й фольклорними, авторськими символами: це образи казок із "Тисячі й однієї ночі", які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових Свічок і пасхальні молитви, символи західного сонця, чарівної гірки. Образ сонця, як і біблійний образ Суламіти, пов'язаний із героїнею роману: "Хмаринка майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово заховалося...Бузя перестала плакати, і вже ожило. Сонце сяяло, як і раніше". Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт.
Мрія про ідеальне кохання залишається нереалізованою, але у фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже "початок, найпечальніше начало, краще за найрадісніший кінець". Які радощі і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам'яті.
Ліричний роман Шолом-Алейхема — один із найпоєтичніших творів єврейської літератури. "Пісня над піснями" написана прозою, але мова й образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про кохання
Объяснение: