Герої поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни у своєму війську. Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі. І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора . Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю. Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера. Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.
Из двадцать первого века пишет тебе твой почти что ровесник. Наверное, возраст, единственная наша общая черта. Я - обычный школьник, ты, молодой дворянин, учился дома, успел жениться, убить несколько сверстников и умереть. Наверное, в этом была главная причина твоих неудач. Сейчас люди взрослеют не так быстро. Но у нас есть время узнать много важного. Например, то, что в мире ничего не делится на черное и белое. Что каждое действие имеет свое последствие. Что каждая жизнь ценна.
Много что ты понял и сам. То, что ты сумел увидеть в Капулетти людей - большая заслуга. В будущем ненависть и месть не в чести. Но, Ромео! Ну зачем же ты, Ромео! Меня поражают твои поступки. Они безответственны, они преступно небрежны! Ты женился (на несовершеннолетней девушке!), не желая того, убил Тибальда. Скажешь, у тебя не было выхода? Ведь Джульетту выдали бы замуж, а от руки врага умер твой друг.
Увы, решая каждую проблему, ты делал только хуже.
Эпичный провал с побегом не был твоей виной - тебя ведь не предупредили. Но, Ромео, как же ты мог так беспечно отнестись к своей жизни? Возможно, во мне говорит эгоизм современного человека. Или здравый смысл. Но само убийство никогда ничего не решало, даже в вопросах любви. А твое так и вовсе все испортило.
Ты хороший парень, Ромео, и я уважаю силу твоей любви, твой (хоть и зачаточный) гуманизм. Но больше думай. Думай!
Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.
Ромео!
Из двадцать первого века пишет тебе твой почти что ровесник. Наверное, возраст, единственная наша общая черта. Я - обычный школьник, ты, молодой дворянин, учился дома, успел жениться, убить несколько сверстников и умереть. Наверное, в этом была главная причина твоих неудач. Сейчас люди взрослеют не так быстро. Но у нас есть время узнать много важного. Например, то, что в мире ничего не делится на черное и белое. Что каждое действие имеет свое последствие. Что каждая жизнь ценна.
Много что ты понял и сам. То, что ты сумел увидеть в Капулетти людей - большая заслуга. В будущем ненависть и месть не в чести. Но, Ромео! Ну зачем же ты, Ромео! Меня поражают твои поступки. Они безответственны, они преступно небрежны! Ты женился (на несовершеннолетней девушке!), не желая того, убил Тибальда. Скажешь, у тебя не было выхода? Ведь Джульетту выдали бы замуж, а от руки врага умер твой друг.
Увы, решая каждую проблему, ты делал только хуже.
Эпичный провал с побегом не был твоей виной - тебя ведь не предупредили. Но, Ромео, как же ты мог так беспечно отнестись к своей жизни? Возможно, во мне говорит эгоизм современного человека. Или здравый смысл. Но само убийство никогда ничего не решало, даже в вопросах любви. А твое так и вовсе все испортило.
Ты хороший парень, Ромео, и я уважаю силу твоей любви, твой (хоть и зачаточный) гуманизм. Но больше думай. Думай!