На другому побаченні Вітя?
Вітька плюс Галя, або повість про перше кохання

1. Тема стихотворения совпадает с его названием: Пастернак красочно и образно, очень любовно описывает месяц, знаменующий середину лета. Основная идея заключается в показе красоты июля, искреннем восхищении поэта легкостью и свежестью этого летнего месяца.(Название стихотворения напрямую отражает его тематику: в работе ярко и чувственно описывается природа в разгар июля. Лирический герой искренне восхищен окружающим миром и тем, что ему дарит этот летний месяц.)

2. Главная особенность этого произведения в неком почти живом образе месяца июля. В нем читателю представляются как слуховые – «сквозь окна вхожий, громко говорящий», так и зрительные образы – «Растрепанный, танцующий». Но это не вся картина, для полноты передачи чувств используются и звуковые интерпретации эпизодов «шаги над головой, мелькают тени, бродит, вбегает в вихре, взвивается, говорящий вслух», также присутствуют запахи - травы, укропа, липы, ароматы лугов и степей.

3. Тема стихотворения – озорная душа летнего месяца.

4. Основная идея заключается в показе красоты июля, искреннем восхищении поэта легкостью и свежестью этого летнего месяца. (писал в 1 пункте)

5. Стихотворный размер – четырехстопный ямб, рифмовка перекрестная

6. (писал выше, ударение на второй слог, двусложный - ямб)

7.

Метафоры – «вбегает в вихре сквозняка»,  «июльский воздух снял комнаты у нас внаем», «наш жилец приезжий», «наш летний дачник-отпускник», «июль, таскающий в одежде пух одуванчиков».

Эпитеты – «начесанный растрепа», «воздух луговой», «недолгий роздых».

Сравнения – занавеска, «как танцовщица».

Олицетворения -- "снял комнаты", "дачник-отпускник"

"пригоди олівера твіста" ч. діккенса — це роман про тяжкі життєві випробування дитини. герой роману народився в робітному будинку, а факт цей не обіцяв йому нічого, крім знегод у житті. зображення робітного будинку, де народився олівер, було дуже злободенною темою в літературі ії 30—40-х років xix ст. за законодавством 1834 року в робітних будинках ії встановлювався такий режим, який перетворював їх у в'язниці: бідняка насильно розлучали з родиною та поступово доводили до повного отупіння. не випадково робітники почали називати робітні будинки "бастиліями для бідних", нерідко ві перевагу голодній смерті ув'язненню в робітному будинку. із перших сторінок роману діккенс підкреслює, що в долі олівера немає нічого незвичайного, такі речі трапляються щодня і скрізь. "стара історія! " — вимовляє лікар, поглянувши на стоптані черевики вмираючої матері олівера, на її руку, на якій не було обручки. письменник починає із зображення "щастя" свого героя: якщо б з'явився на світ олівер не в робітному будинку, а опинився у турботливих руках ніжних доглядальниць, він просто не вижив би, тоді як відданий природі та самому собі хлопець все ж видерся з кігтів смерті. новонароджений олівер стає, наче річ, занумерованим та приєднаним до більшості таких, як і він. діккенс малює виснажених, змарнілих, вічно голодних дітей, які позбавлені всіх радощів свого віку, багато з яких вмирають у дитинстві. будь-яка спроба, на думку вихователей, "протесту" жорстоко карається. так, "непокірного" олівера, якого вони вважають кандидатом у шибеники, за те, що він насмілився попросити добавки рідкої кашиці, пі окремому ув'язненню та нещадно шмагають, а після цього намагаються віддати його спочатку сажотрусові, а потім трунареві, хоча їм добре відомо, наприклад, що сажотрус забив до смерті кількох хлопчиків. у другій частині роману показані лихі пригоди молодого героя, який тікає від свого хазяїна до лондона та потрапляє в лапи зграї злодіїв. і скупник краденого фей-гін, і жорстокий грабіжник сайкс, і зловісний "джентльмен" монкс (особиста зацікавленість якого в долі олівера розкривається пізніше) даремно намагаються змусити хлопця красти. олівер виявляє твердість і відмовляється брати участь у злочинному промислі. щасливий збіг обставин дозволяє йому піти від грабіжників і знайти притулок у старого добряги браунлоу (який, як з'ясувалося потім, був другом батька хлопця), а далі — у рози мейлі. нарешті, він знов потрапляє до містера браунлоу, який стає його названим батьком. добрий містер браунлоу виявляється першим, хто ів "кандидата у шибеники", хто по-людськи поставився до нещасної дитини. і таке ставлення було віддячене самовідданою любов'ю нещасного хлопця-сироти до свого рятівника, діккенс показує торжество доброти та любові над законами суспільства, де панує влада грошей. діккенс трохи ідеалізує свого героя. олівер твіст — жертва потворних соціальних умов життя, але разом з тим він, як і будь-який герой просвітницького роману, природжено добрий і ніякі лихі зовнішні впливи не чіпляються до нього. як легко змивається з обличчя бруд, так безболісно вдається зберегти оліверу в чистоті душу. зображуючи на останніх сторінках роману щасливе, хоча і з налітом деякого смутку життя олівера, який, нарешті, знайшов свій дім та люблячу родину, діккенс надає їй трохи романтичного забарвлення. але це романтизм бажаного, в ньому втілюється гаряче прагнення письменника до торжества справедливості. соціальний роман ч. діккенса "пригоди олівера твіста" дістав високу оцінку в. г. бєлінського, який писав на початку 40-х років xix століття, що це "один із кращих творів" видатного ійського романіста.