Джупітер — вірний та відданий хазяїнові, наївний, не дуже розумний, турботливий, інколи аж занадто.
Вільям Легран — інтелектуально розвинена людина, що зазнала в житті злиднів, якій не поталанило, але вона не втратила впевненості в свої сили, сподівається на краще. Легран — людина, котра поважає права інших (визволив Юпітера ще до того, як в Америці скасували рабство), для нього люди іншої раси не менш цінні, ніж білошкірої, до якої належить він. Приязність, гостинність — його ознака. Величезний потяг до знань (хоча б захоплення ентомологією, специфічною наукою, що вивчає комах), вражає обізнаність Леграна й у таких науках, як лінгвістика (знає, до речі, кілька мов), історія, географія, непогано знає хімію та інші природознавчі науки. Розуміється на мистецтві. Кмітливість ість, логічне мислення, вміння аналізувати факти — ось що допомагає Леграну, спираючись на знання, досягти мети. Як будь-яка людина, Легран має й негативні риси характеру: занадто запальний і занадто потайний, трохи фамільярний. В образі Леграна втілено американську мрію — утвердження особистості в житті за рахунок власних сил, енергії і розумових можливостей.
Секрет успіху Леграна
Особисті якості – цілеспрямованість ість, кмітливість, допитливість, уважність
Знання – з хімії, фольклору, англійської мови, географії, історії
Швондер ж за до Шарикова намагається змінити самого професор, заради отримання його житлоплощі. Він вселяє Поліграфу, що той має право не тільки жити у квартирі професора, а й бути там прописаним, мати всі документи. Шариков починає поводитися нахабно і некультурно, що неодмінно засмучує Пилипа Пилиповича.
Объяснение:
Ні Преображенський, ні Швондер не збираються відступати. На всі вмовляння Борменаля позбудеться від Шарикова, професор відповідав відмовою. Він був дуже стурбований за подальшу долю колеги, тому терпів знущання. Пролетар же кожен раз придумував все нові «завдання» для Шарикова.
Булгаков показує читачеві колосальну різницю між героями. Швондер молодий, дурний і все його вузьке мислення зводиться до споживчого режиму. Пролетар радий появі нового «мешканця». Він наївно вірить, що з такого як Шариков може вийти повноцінна «робоча одиниця», яка легко піддається навіюванню.
Образ Преображенського – це повна протилежність Швондеру. Чоловік у віці, розумний, освічений, впевнений в собі, кращий фахівець у своїй справі. Він не тільки не поділяє поглядів Швондера і всього пролетаріату, а й відкрито заявляє, що такі режими можуть призвести виключно до розрухи. Чоловік розуміє, що Шариков є найгіршим результатом з усіх можливих. І це не тому, що не пішла омолодження організму, а через те, що поведінка Шарика ставить під загрозу все суспільство.
Професор не заохочує лінь, пияцтво і огидна поведінка свого «підопічного». Він з Борметалем марно намагається боротися з «шариковщина» і поставити Поліграфа на правильний шлях.
Автор показує і своє різне ставлення до героїв. Він не дарма малює Швондера дріб’язковим, сумним підбурювачем. Пролетар є фанатиком режиму, не представляє життя «по той бік» і ні з ким не рахується.
У повісті відчувається і явна симпатія до професора. Булгаков наділяє його благородством, умінням володіти собою. Автор захоплюється талантом Преображенського і його серйозному підходу до улюбленої справи. Він показує, що і у людей з такою професією бувають помилки і як саме на них повинен реагувати справжній лікар. Професор до останнього «бореться» за свого пацієнта і тільки тоді вирішується на повторну операцію, коли виникає реальна загроза власному життю.
Преображенський з Борменталем сильно ризикують, адже невірне дію, і їх бездоганної репутації буде довічний слід «вбивць». У понятті професора це прирівнювалося до власної смерті.
На завершення Швондер виявляється в дуже дурній ситуації. Він упевнений, що Шариков убитий «лиходіями» і є з міліцією на квартиру Пилипа Пилиповича, недооцінивши його інтелект і моральні переконання. Преображенський спокійно визнає перед присутніми свою помилку і надає суспільству живого «підопічного».
Таким завершенням повісті Булгаков нагороджує професора за його терпіння і відданість справі. Швондер, отримує за власними «заслугам».
Образ Преображенського – це повна протилежність Швондеру. Чоловік у віці, розумний, освічений, впевнений в собі, кращий фахівець у своїй справі. Він не тільки не поділяє поглядів Швондера і всього пролетаріату, а й відкрито заявляє, що такі режими можуть призвести виключно до розрухи. Чоловік розуміє, що Шариков є найгіршим результатом з усіх можливих. І це не тому, що не пішла омолодження організму, а через те, що поведінка Шарика ставить під загрозу все суспільство.
Объяснение:
співчутливий, азартний
Джупітер — вірний та відданий хазяїнові, наївний, не дуже розумний, турботливий, інколи аж занадто.
Вільям Легран — інтелектуально розвинена людина, що зазнала в житті злиднів, якій не поталанило, але вона не втратила впевненості в свої сили, сподівається на краще. Легран — людина, котра поважає права інших (визволив Юпітера ще до того, як в Америці скасували рабство), для нього люди іншої раси не менш цінні, ніж білошкірої, до якої належить він. Приязність, гостинність — його ознака. Величезний потяг до знань (хоча б захоплення ентомологією, специфічною наукою, що вивчає комах), вражає обізнаність Леграна й у таких науках, як лінгвістика (знає, до речі, кілька мов), історія, географія, непогано знає хімію та інші природознавчі науки. Розуміється на мистецтві. Кмітливість ість, логічне мислення, вміння аналізувати факти — ось що допомагає Леграну, спираючись на знання, досягти мети. Як будь-яка людина, Легран має й негативні риси характеру: занадто запальний і занадто потайний, трохи фамільярний. В образі Леграна втілено американську мрію — утвердження особистості в житті за рахунок власних сил, енергії і розумових можливостей.
Секрет успіху Леграна
Особисті якості – цілеспрямованість ість, кмітливість, допитливість, уважність
Знання – з хімії, фольклору, англійської мови, географії, історії
Вміння – логічно мислити, фантазувати, розгадувати криптограми
Швондер ж за до Шарикова намагається змінити самого професор, заради отримання його житлоплощі. Він вселяє Поліграфу, що той має право не тільки жити у квартирі професора, а й бути там прописаним, мати всі документи. Шариков починає поводитися нахабно і некультурно, що неодмінно засмучує Пилипа Пилиповича.
Объяснение:
Ні Преображенський, ні Швондер не збираються відступати. На всі вмовляння Борменаля позбудеться від Шарикова, професор відповідав відмовою. Він був дуже стурбований за подальшу долю колеги, тому терпів знущання. Пролетар же кожен раз придумував все нові «завдання» для Шарикова.
Булгаков показує читачеві колосальну різницю між героями. Швондер молодий, дурний і все його вузьке мислення зводиться до споживчого режиму. Пролетар радий появі нового «мешканця». Він наївно вірить, що з такого як Шариков може вийти повноцінна «робоча одиниця», яка легко піддається навіюванню.
Образ Преображенського – це повна протилежність Швондеру. Чоловік у віці, розумний, освічений, впевнений в собі, кращий фахівець у своїй справі. Він не тільки не поділяє поглядів Швондера і всього пролетаріату, а й відкрито заявляє, що такі режими можуть призвести виключно до розрухи. Чоловік розуміє, що Шариков є найгіршим результатом з усіх можливих. І це не тому, що не пішла омолодження організму, а через те, що поведінка Шарика ставить під загрозу все суспільство.
Професор не заохочує лінь, пияцтво і огидна поведінка свого «підопічного». Він з Борметалем марно намагається боротися з «шариковщина» і поставити Поліграфа на правильний шлях.
Автор показує і своє різне ставлення до героїв. Він не дарма малює Швондера дріб’язковим, сумним підбурювачем. Пролетар є фанатиком режиму, не представляє життя «по той бік» і ні з ким не рахується.
У повісті відчувається і явна симпатія до професора. Булгаков наділяє його благородством, умінням володіти собою. Автор захоплюється талантом Преображенського і його серйозному підходу до улюбленої справи. Він показує, що і у людей з такою професією бувають помилки і як саме на них повинен реагувати справжній лікар. Професор до останнього «бореться» за свого пацієнта і тільки тоді вирішується на повторну операцію, коли виникає реальна загроза власному життю.
Преображенський з Борменталем сильно ризикують, адже невірне дію, і їх бездоганної репутації буде довічний слід «вбивць». У понятті професора це прирівнювалося до власної смерті.
На завершення Швондер виявляється в дуже дурній ситуації. Він упевнений, що Шариков убитий «лиходіями» і є з міліцією на квартиру Пилипа Пилиповича, недооцінивши його інтелект і моральні переконання. Преображенський спокійно визнає перед присутніми свою помилку і надає суспільству живого «підопічного».
Таким завершенням повісті Булгаков нагороджує професора за його терпіння і відданість справі. Швондер, отримує за власними «заслугам».
Образ Преображенського – це повна протилежність Швондеру. Чоловік у віці, розумний, освічений, впевнений в собі, кращий фахівець у своїй справі. Він не тільки не поділяє поглядів Швондера і всього пролетаріату, а й відкрито заявляє, що такі режими можуть призвести виключно до розрухи. Чоловік розуміє, що Шариков є найгіршим результатом з усіх можливих. І це не тому, що не пішла омолодження організму, а через те, що поведінка Шарика ставить під загрозу все суспільство.