Еще с первого дня существования человечества на Земле, человек тесно взаимодействовал с природой. Именно природа давала ему пищу, предоставляла помыться и обогреться, позднее – открывала все свои всевозможные ресурсы, создавая благоприятные условия для жизни каждого человека. Безусловно, природа – это неотъемлемая часть жизни любого живого существа, в том числе и разумного.
В сказке-были М.М. Пришвина «Кладовая солнца» достаточно ярко и аргументировано раскрывается тема взаимодействия человека и природы. В начале сказки читатель узнает о том, что на судьбу двоих детей (мальчика Митраша и девочки Насти) выпала нелегкая ноша – расти сиротами и во всем друг другу. Благо, родители оставили им небольшой домик и неплохое хозяйство, за которым нужно ухаживать, с чем дети отлично справлялись. Брат с сестрой не только занимались домашними делами, но и другим людям и казались взрослыми не по годам.
Центральным происшествием сказки становиться поход Митраша и Насти в лес за клюквой. С особым трепетом автор описывает читателям природу села, леса и даже два одиноких дерева у болота восстают перед читателем как два живых существа, которые навеки сплетены друг с другом. С рассказа мы узнаем подробности сбора детей в лес: как Настя заботливо берет с собой продукты, а мальчишка – отцовское ружье. Вместе с детьми читатель наблюдает всю роскошь лесной природы, представляет звуки, которые издают лесные жители, и переживает, дабы герои не угодили в страшное болото, где пропало немало животных и людей.
В данном эпизоде раскрывается взаимоотношения человека и лесной природы. Дальше из-за принципиального спора сестры с братом, их тропинки расходятся, и девочка идет известным протоптанным путем, а мальчик, следуя указаниям компаса, попадает в болото, откуда теряет надежды выбраться. Именно в этот момент раскрывается еще одна связь человека и природы – в сказку вводится еще один важный персонаж – собака Травка. Собачка Митрашу выбраться с тянущего болота и даже ловит для него зайца в качестве поживы, за что мальчик собаку (да и себя тоже) от хитрого волка «Серого помещика», который после недавней облавы обозлился на всех жителей села и их животных. В этом случае раскрывается противостояние человека природе, когда представители диких животных угрожают жизни и благополучию людей.
Тем временем Настя или Золотая Курочка, как нежно ее прозвали в сказке, собирает много вкусных, сладких, красных ягод, но вспомнив о брате, спешит ему на Ту ночь дети провели в лесу, где им больше не грозила опасность – еще один пример взаимодействия человека и природы. После герои вернулись домой, и пожертвовали все собранные целебные ягоды больным деткам-сиротам.
Стоит упомянуть, что всю эту историю поведал рассказчик, что разведывал болотные богатства, а конкретнее – добывал торф, которого там было в излишке. Этим автор еще раз подчеркивает, как природа заботится о человеке, предоставляя ему все необходимое. И осталось только одно очень важное пожизненное дело – взаимно заботится о природе.
Пантелеймон Куліш - видатний діяч української культури, письменник, критик, публіцист, етнограф і видавець, просвітитель і гуманіст, талановитий майстер слова. Провідною темою творчості письменника була соціальна і національна доля українського народу, його мова та література, тобто так звана «українська ідея».
Найбільшу і найбільш цінну частину спадщини письменника становить художня проза, в тому числі «Чорна рада» - перший український історичний роман. До «Чорної ради» Пантелеймон Куліш додав підзаголовок «Хроніка 1663 року». В основу роману покладено історичні події складних і важких часів другої половини XVII століття після смерті Богдана Хмельницького. Ця епоха відома в історії під назвою «Руїни». Україна тоді роздирали різні соціальні пристрасті і політичні орієнтації, які і привели до Чорної ради 1663 року. У романі діють реальні історичні особи - Яким Сомко, Іван Брюховецький. Головний конфлікт твору - це боротьба за гетьманську булаву між Сомко, якого підтримувала козацька старшина, і Брюховецьким, що зумів улестіть і повести за собою низове козацтво, селянську бідноту і міщанство. З історичної сюжетною лінією тісно переплітається інша - особиста - кохання Лесі Череванівні і Петра Шраменка.
Хоробрим, наполегливою воїном постає на сторінках роману молодий Петро Шраменко - «орел, що не козак». Він зображений в романтичному плані. Благородство вчинків юнаки, його лицарська поведінка добре розкриваються у взаєминах з Лесею, яку він щиро любить.
У дусі народних пісень змальована краса Лесі («Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті – так усякому на душі мов сонечко світить»), її кохання з Петром. Загалом образ Лесі Череванівни теж ідеалізований, типізований образ красуні з українського фольклору – вона уособлення жіночої краси й чистоти. Риси характеру Лесі: скромна, боязка, ніжна, романтична, мрійлива, вірна в коханні.
Проблема любові і подружнього життя яскраво висвітлюється в другій - любовній сюжетній лінії роману.
Петро Шраменко з першого погляду закохується в Лесю Череванівну. А дівчина давно заручена і мріє про гетьмана-красеня Сомко. Хоч і Петро їй не байдужий. Утворюється класичний трикутник. У Лесю закохується і Кирило Тур. На заручинах молода Череванівна раптом з прикрістю зауважує, що Яким Сомко не надто поважає її увагою, його більше турбують (і турбувати, мабуть!) Державні справи. Коли її викрадає запорожець Тур, якого потім ранить Петро, Лесин наречений каже: «Молода, батьку, знайшлась би й друга, а Кирила другого Тура не буде». Ці слова боляче вражають дівчину, але діватися нікуди - заручена. І тільки після смерті Сомка Леся і Петро одружуються, розуміючи, що давно і по-справжньому люблять один одного. Петро заслужив це щастя, бо кинувся виручати Лесю тоді, коли вона йому відмовила, постраждав, так би мовити, за чужу наречену. У Кирила Тура свої погляди на подружнє життя: він вважає, що однією його любові достатньо для одруження, а дівчина може й потім полюбити. Тому викрадає Лесю. Правда, потім він поводиться благородно - після «чорної ради» і поразки Сомка дівчина була повністю в його владі, але він цим не скористався, не примушував її до шлюбу.
Отже, у вирішенні проблеми любові і подружнього життя автор на боці взаємної поваги і любові. Йому не імпонує також безправність одного з подружжя (так, Череваниха повністю керує чоловіком, а Гвинтовка тримає свою жінку за рабиню)
Еще с первого дня существования человечества на Земле, человек тесно взаимодействовал с природой. Именно природа давала ему пищу, предоставляла помыться и обогреться, позднее – открывала все свои всевозможные ресурсы, создавая благоприятные условия для жизни каждого человека. Безусловно, природа – это неотъемлемая часть жизни любого живого существа, в том числе и разумного.
В сказке-были М.М. Пришвина «Кладовая солнца» достаточно ярко и аргументировано раскрывается тема взаимодействия человека и природы. В начале сказки читатель узнает о том, что на судьбу двоих детей (мальчика Митраша и девочки Насти) выпала нелегкая ноша – расти сиротами и во всем друг другу. Благо, родители оставили им небольшой домик и неплохое хозяйство, за которым нужно ухаживать, с чем дети отлично справлялись. Брат с сестрой не только занимались домашними делами, но и другим людям и казались взрослыми не по годам.
Центральным происшествием сказки становиться поход Митраша и Насти в лес за клюквой. С особым трепетом автор описывает читателям природу села, леса и даже два одиноких дерева у болота восстают перед читателем как два живых существа, которые навеки сплетены друг с другом. С рассказа мы узнаем подробности сбора детей в лес: как Настя заботливо берет с собой продукты, а мальчишка – отцовское ружье. Вместе с детьми читатель наблюдает всю роскошь лесной природы, представляет звуки, которые издают лесные жители, и переживает, дабы герои не угодили в страшное болото, где пропало немало животных и людей.
В данном эпизоде раскрывается взаимоотношения человека и лесной природы. Дальше из-за принципиального спора сестры с братом, их тропинки расходятся, и девочка идет известным протоптанным путем, а мальчик, следуя указаниям компаса, попадает в болото, откуда теряет надежды выбраться. Именно в этот момент раскрывается еще одна связь человека и природы – в сказку вводится еще один важный персонаж – собака Травка. Собачка Митрашу выбраться с тянущего болота и даже ловит для него зайца в качестве поживы, за что мальчик собаку (да и себя тоже) от хитрого волка «Серого помещика», который после недавней облавы обозлился на всех жителей села и их животных. В этом случае раскрывается противостояние человека природе, когда представители диких животных угрожают жизни и благополучию людей.
Тем временем Настя или Золотая Курочка, как нежно ее прозвали в сказке, собирает много вкусных, сладких, красных ягод, но вспомнив о брате, спешит ему на Ту ночь дети провели в лесу, где им больше не грозила опасность – еще один пример взаимодействия человека и природы. После герои вернулись домой, и пожертвовали все собранные целебные ягоды больным деткам-сиротам.
Стоит упомянуть, что всю эту историю поведал рассказчик, что разведывал болотные богатства, а конкретнее – добывал торф, которого там было в излишке. Этим автор еще раз подчеркивает, как природа заботится о человеке, предоставляя ему все необходимое. И осталось только одно очень важное пожизненное дело – взаимно заботится о природе.
Пантелеймон Куліш - видатний діяч української культури, письменник, критик, публіцист, етнограф і видавець, просвітитель і гуманіст, талановитий майстер слова. Провідною темою творчості письменника була соціальна і національна доля українського народу, його мова та література, тобто так звана «українська ідея».
Найбільшу і найбільш цінну частину спадщини письменника становить художня проза, в тому числі «Чорна рада» - перший український історичний роман. До «Чорної ради» Пантелеймон Куліш додав підзаголовок «Хроніка 1663 року». В основу роману покладено історичні події складних і важких часів другої половини XVII століття після смерті Богдана Хмельницького. Ця епоха відома в історії під назвою «Руїни». Україна тоді роздирали різні соціальні пристрасті і політичні орієнтації, які і привели до Чорної ради 1663 року. У романі діють реальні історичні особи - Яким Сомко, Іван Брюховецький. Головний конфлікт твору - це боротьба за гетьманську булаву між Сомко, якого підтримувала козацька старшина, і Брюховецьким, що зумів улестіть і повести за собою низове козацтво, селянську бідноту і міщанство. З історичної сюжетною лінією тісно переплітається інша - особиста - кохання Лесі Череванівні і Петра Шраменка.
Хоробрим, наполегливою воїном постає на сторінках роману молодий Петро Шраменко - «орел, що не козак». Він зображений в романтичному плані. Благородство вчинків юнаки, його лицарська поведінка добре розкриваються у взаєминах з Лесею, яку він щиро любить.
У дусі народних пісень змальована краса Лесі («Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті – так усякому на душі мов сонечко світить»), її кохання з Петром. Загалом образ Лесі Череванівни теж ідеалізований, типізований образ красуні з українського фольклору – вона уособлення жіночої краси й чистоти. Риси характеру Лесі: скромна, боязка, ніжна, романтична, мрійлива, вірна в коханні.
Проблема любові і подружнього життя яскраво висвітлюється в другій - любовній сюжетній лінії роману.
Петро Шраменко з першого погляду закохується в Лесю Череванівну. А дівчина давно заручена і мріє про гетьмана-красеня Сомко. Хоч і Петро їй не байдужий. Утворюється класичний трикутник. У Лесю закохується і Кирило Тур. На заручинах молода Череванівна раптом з прикрістю зауважує, що Яким Сомко не надто поважає її увагою, його більше турбують (і турбувати, мабуть!) Державні справи. Коли її викрадає запорожець Тур, якого потім ранить Петро, Лесин наречений каже: «Молода, батьку, знайшлась би й друга, а Кирила другого Тура не буде». Ці слова боляче вражають дівчину, але діватися нікуди - заручена. І тільки після смерті Сомка Леся і Петро одружуються, розуміючи, що давно і по-справжньому люблять один одного. Петро заслужив це щастя, бо кинувся виручати Лесю тоді, коли вона йому відмовила, постраждав, так би мовити, за чужу наречену. У Кирила Тура свої погляди на подружнє життя: він вважає, що однією його любові достатньо для одруження, а дівчина може й потім полюбити. Тому викрадає Лесю. Правда, потім він поводиться благородно - після «чорної ради» і поразки Сомка дівчина була повністю в його владі, але він цим не скористався, не примушував її до шлюбу.
Отже, у вирішенні проблеми любові і подружнього життя автор на боці взаємної поваги і любові. Йому не імпонує також безправність одного з подружжя (так, Череваниха повністю керує чоловіком, а Гвинтовка тримає свою жінку за рабиню)
Объяснение: