Все ,кто знал Чехова ,отмечали его необыкновенную деликатность и скромность .Он был человеком высоко интеллигентным ,который "по капле выдавливал из себя раба".Внешне писатель был красив .
Существует один прижизненный портрет Чехова ,работы художника И .Браза .хранящийся в Третьяковской галерее .Самому Чехову портрет не нравился .
В основном ,мы знаем о внешности писателя из фотографий и отзывав современников .
Вот строки из воспоминаний И. А. . Бунина: «...я увидел человека ...довольно высокого, очень стройного и очень легкого в движениях» .
У В. Г. Короленко находим: «...глаза Чехова, голубые, лучистые и глубокие, светились одновременно мыслью и какой-то, почти детской, непосредственностью» .
Еще одна характеристика, В. И. Немировича -Данченко: «Его можно было назвать скорее красивым. Хороший рост, приятно вьющиеся, заброшенные назад каштановые волосы.. . Держался он скромно, но без излишней застенчивости» .
А художник К. А. Коровин, который познакомился с А. П. Чеховым в начале 1880-х годов, пишет так: «Он был красавец... Вся его фигура, открытое лицо, широкая грудь внушали к нему особенное доверие» .
Приведём и описание Репина ,известного художника:
" ...Чехов был красив, красив сочной мужественной красотой. Об этом говорили женщины, хорошо его знавшие и вниманием красивых молодых мужчин не обделенные".
Из фотографий Чехова,только одна - Чехова девятнадцатилетнего (1879 г.) , еще без бороды и пенсне, дает представление о необычайно привлекательной его наружности, рельефности и сочности лепки лица.
Таким образом ,можно сказать ,что Чехов был очень красивым ,мужественным ,интеллигентным человеком .Таким он запомнился тем ,кто его знал
ответ: Літературний багаж. Пригадайте визначення поняття «сонет».
Кого вважають автором перших сонетів про кохання?
Італію називають колискою європейського Відродження. Саме там було створено класичну модель ренесансної культури, на яку орієнтувалися у своєму розвитку інші європейські країни. Саме в Італії зародився рух учених-гуманістів, які заново відкрили античну культурну спадщину. Саме італійські художники, скульптори, письменники почали розробляти принципи зображення реальної людини й реального світу. Неоціненний внесок у цю справу зробив знаменитий поет, учений-гуманіст Франческо Петрарка.
Народився митець 20 липня 1304 р. в місті Ареццо в сім’ї вигнаного з Флоренції за приналежність до партії «білих» гвельфів нотаріуса Петракко (прізвище батька він згодом змінив на латинський манір). У 1312 р. родина переїхала до Авіньйона, де тоді розташовувався папський двір.
У 1316 р. за порадою батька Франческо почав вивчати юриспруденцію. Однак невдовзі з’ясувалося, що право цікавить його значно менше, ніж творчість давньоримських поетів і ораторів. У 1326 р. юнак перервав навчання. Він працював клерком у кількох авіньйонських конторах, а дозвілля присвячував переважно світському життю, дружньому спілкуванню й віршуванню.
У 1330 р. Петрарка прийняв духовний сан і вступив на службу до кардинала Джованні Колонна, що забезпечило йому пристойний прибуток і можливість подорожувати. Досхочу помандрувавши Францією, Фландрією, Німеччиною, Італією, Іспанією, від 1337 р. поет оселився в мальовничому містечку Воклюз. Жив він аскетично: їв один раз на день, спав не більше ніж шість годин, весь інший час віддавав науці й письменству. «Самотність без наук, - стверджував Петрарка, - вигнання, в’язниця, мука, але приєднай до неї науки - і отримаєш батьківщину, свободу, насолоду». Саме таким було його добровільне усамітнення - у благословенній гармонії з природою, зі світом, із власною душею.
Все ,кто знал Чехова ,отмечали его необыкновенную деликатность и скромность .Он был человеком высоко интеллигентным ,который "по капле выдавливал из себя раба".Внешне писатель был красив .
Существует один прижизненный портрет Чехова ,работы художника И .Браза .хранящийся в Третьяковской галерее .Самому Чехову портрет не нравился .
В основном ,мы знаем о внешности писателя из фотографий и отзывав современников .
Вот строки из воспоминаний И. А. . Бунина: «...я увидел человека ...довольно высокого, очень стройного и очень легкого в движениях» .
У В. Г. Короленко находим: «...глаза Чехова, голубые, лучистые и глубокие, светились одновременно мыслью и какой-то, почти детской, непосредственностью» .
Еще одна характеристика, В. И. Немировича -Данченко: «Его можно было назвать скорее красивым. Хороший рост, приятно вьющиеся, заброшенные назад каштановые волосы.. . Держался он скромно, но без излишней застенчивости» .
А художник К. А. Коровин, который познакомился с А. П. Чеховым в начале 1880-х годов, пишет так: «Он был красавец... Вся его фигура, открытое лицо, широкая грудь внушали к нему особенное доверие» .
Приведём и описание Репина ,известного художника:
" ...Чехов был красив, красив сочной мужественной красотой. Об этом говорили женщины, хорошо его знавшие и вниманием красивых молодых мужчин не обделенные".
Из фотографий Чехова,только одна - Чехова девятнадцатилетнего (1879 г.) , еще без бороды и пенсне, дает представление о необычайно привлекательной его наружности, рельефности и сочности лепки лица.
Таким образом ,можно сказать ,что Чехов был очень красивым ,мужественным ,интеллигентным человеком .Таким он запомнился тем ,кто его знал
Объяснение:
ответ: Літературний багаж. Пригадайте визначення поняття «сонет».
Кого вважають автором перших сонетів про кохання?
Італію називають колискою європейського Відродження. Саме там було створено класичну модель ренесансної культури, на яку орієнтувалися у своєму розвитку інші європейські країни. Саме в Італії зародився рух учених-гуманістів, які заново відкрили античну культурну спадщину. Саме італійські художники, скульптори, письменники почали розробляти принципи зображення реальної людини й реального світу. Неоціненний внесок у цю справу зробив знаменитий поет, учений-гуманіст Франческо Петрарка.
Народився митець 20 липня 1304 р. в місті Ареццо в сім’ї вигнаного з Флоренції за приналежність до партії «білих» гвельфів нотаріуса Петракко (прізвище батька він згодом змінив на латинський манір). У 1312 р. родина переїхала до Авіньйона, де тоді розташовувався папський двір.
У 1316 р. за порадою батька Франческо почав вивчати юриспруденцію. Однак невдовзі з’ясувалося, що право цікавить його значно менше, ніж творчість давньоримських поетів і ораторів. У 1326 р. юнак перервав навчання. Він працював клерком у кількох авіньйонських конторах, а дозвілля присвячував переважно світському життю, дружньому спілкуванню й віршуванню.
У 1330 р. Петрарка прийняв духовний сан і вступив на службу до кардинала Джованні Колонна, що забезпечило йому пристойний прибуток і можливість подорожувати. Досхочу помандрувавши Францією, Фландрією, Німеччиною, Італією, Іспанією, від 1337 р. поет оселився в мальовничому містечку Воклюз. Жив він аскетично: їв один раз на день, спав не більше ніж шість годин, весь інший час віддавав науці й письменству. «Самотність без наук, - стверджував Петрарка, - вигнання, в’язниця, мука, але приєднай до неї науки - і отримаєш батьківщину, свободу, насолоду». Саме таким було його добровільне усамітнення - у благословенній гармонії з природою, зі світом, із власною душею.
Объяснение: