Як варіант, можна схарактеризувати Софі з твору "Мандрівний замок Хаула" у такий б:
Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».
Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.
В этом произведении Приставкина, автор рассказывает, как в голодные военные годы его шестилетняя сестрёнка Люся жила в детском доме.
В этом детдоме жили десять девочек и стоял аквариум с десятью золотыми рыбками. В свободное время девочки возились с рыбками и при отсутствии хлебных крошек, кормили их кусочками казеинового клея. Про Люсеньку никто никогда не вспоминал и не интересовался, что она кушает.
И вот, рыбки начали исчезать по одной. На дне аквариума, оставались лишь обглоданные скелеты рыбок. Девочки решили не спать и поймать вора. Однажды, в аквариуме заплескалась вода и дети включили свет.
Перед собой они увидели маленькую Люсю, которая прижимала к животу мокрую рыбку. Девочки застыли поражённые видом истощённого тельца Люси с голубыми жилками.
Старшая из девочек Инна, попросила у ночной няни кусочек хлеба, но няня ей отказала.
В первоначальной версии рассказа, автор вспоминал, что Люську девочки избили до полусмерти, но потом концовка была смягчена.
Анализируя этот рассказ, можно сказать, что только очень сильное чувство голода, которое современным детям незнакомо, могло толкнуть шестилетнего ребёнка на такой поступок и трудно осуждать Люсю.
Рассказ осуждает равнодушие, побуждает к размышлениям о ценностях мирного времени и пробуждает чувство милосердия.
Як варіант, можна схарактеризувати Софі з твору "Мандрівний замок Хаула" у такий б:
Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».
Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.
Объяснение:
Золотая рыбка.
В этом произведении Приставкина, автор рассказывает, как в голодные военные годы его шестилетняя сестрёнка Люся жила в детском доме.
В этом детдоме жили десять девочек и стоял аквариум с десятью золотыми рыбками. В свободное время девочки возились с рыбками и при отсутствии хлебных крошек, кормили их кусочками казеинового клея. Про Люсеньку никто никогда не вспоминал и не интересовался, что она кушает.
И вот, рыбки начали исчезать по одной. На дне аквариума, оставались лишь обглоданные скелеты рыбок. Девочки решили не спать и поймать вора. Однажды, в аквариуме заплескалась вода и дети включили свет.
Перед собой они увидели маленькую Люсю, которая прижимала к животу мокрую рыбку. Девочки застыли поражённые видом истощённого тельца Люси с голубыми жилками.
Старшая из девочек Инна, попросила у ночной няни кусочек хлеба, но няня ей отказала.
В первоначальной версии рассказа, автор вспоминал, что Люську девочки избили до полусмерти, но потом концовка была смягчена.
Анализируя этот рассказ, можно сказать, что только очень сильное чувство голода, которое современным детям незнакомо, могло толкнуть шестилетнего ребёнка на такой поступок и трудно осуждать Люсю.
Рассказ осуждает равнодушие, побуждает к размышлениям о ценностях мирного времени и пробуждает чувство милосердия.